Марта і Марія

Іти за Господом, відповідати на Його покликання… Це ніколи не було просто й схематично. Адже віра — це не виконання інструкції чи схеми. Щоразу відповідь людини Творцю — неповторна і єдина.

Риси характеру часто стають у цьому (залежно від моменту) допомогою або перешкодою. Коли Бог діє у житті людини, Він не ламає її, не створює нової особи, якщо «ця» Йому немила. Бог не перекреслює грішної історії. Але чинить усе для того, щоби через неї об’явити себе, запросивши людину мати в цьому частку.

Ювілейний Рік Божого Милосердя допомагав нам дивитися в тому ж напрямку, що й Господь. Споглядати Його, щоби навчитися дивитися й бачити так, як Він. Папа Франциск, проголошуючи цей Рік, сказав, що таке завдання нелегке, але воно приносить радість і мир…

«Гість у дім — Бог у дім»

Тему Божого милосердя у Святому Письмі добре ілюструє історія Марії й Марти (див. Лк 10, 38-42). Це розповідь про двох сестер, які запросили Ісуса до себе в дім. Учитель мандрує. Напевно втомлений… Дорогою Він входить до одного села. На той час Ісуса вже знали як із Його навчань, так і з Його чудес. Як, зрештою, і з полеміки між Ним і фарисеями, садукеями та книжниками. У цьому селі Його приймає до свого дому якась жінка на ім’я Марта. Євангеліст додає, що Марта живе разом із сестрою Марією.

Прийняти в дім гостя для юдеїв завжди було святим і відповідальним обов’язком. Згадаймо Авраама, як він гостив трьох подорожніх, що проходили біля його намету. Побачивши їх, Авраам підвівся і запросив подорожніх до своєї оселі. Умив їм ноги, щоби полегшити мандрівку. Дав їм води, щоби не були спраглі, та хліба, щоби відновили сили. Та цим не обмежилась гостинна турбота Патріарха, яка в радості відкривала простоту його серця (див. Бут 18, 1‑8).

У цьому контексті можна згадати й царя Давида, який розгнівався через негостинність і скупість корисливого Навала. Негостинний жест багатого власника міг коштувати йому життя, якби не Авігайла, второпна і великодушна дружина Навала (див. 1 Сам 25, 1‑42). Отже, звичай гостинності золотими нитками був вплетений в історію Божого люду та став його характерною рисою. Зберігся цей звичай і у часи Ісуса Христа.

Метушлива Марта

Отже, дві сестри гостинно прийняли Ісуса. Звісно, було потрібно виявити всю турботу, щоби подбати про Його комфорт і потреби. Старша відразу взялася готувати все, що треба: «Марта ж клопоталась усякою прислугою». Клопотатися — означає хвилюватися, робити одночасно багато роботи, метушливо кидатися від однієї діяльності до іншої. На щодень її ніколи не залишали серед побутових турбот саму: Марія завжди допомагала. Але тут Марта лишилася сама, бо Марія, сівши в ногах Господа, слухала Його.

Певно, що поведінка Марії в очах Марти виглядала, м’яко кажучи, недоречною та невідповідною ситуації. Знаючи добре характер і звички Марії, Марта радше сприйняла це за лінощі, які підштовхнули сестру перестати дбати про дійсність, конкретні потреби та обов’язки. Бо лінощі часто спонукають нас сісти й лишити все без нагляду. На думку Марти, її сестра марнувала хорошу нагоду гідно (за давніми традиціями!) прийняти Вчителя. Вона не розуміла вибору Марії, що не відповідав звичаю.

Чи Тобі байдуже?

Тому Марта не витримує: «Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла». До речі, тут оригінальна форма грецького дієслова звучить іще більш слушно: допомагала, тобто зараз і завжди. Цей докір, здається, більше стосується Ісуса: «Чи Тобі байдуже?» Це звучить десь так: «Як Ти можеш не зважати на те, що правильно, коли я працюю — вона сидить, я пораюся і переживаю, — вона слухає. Чи Тобі байдуже, що вона робить у цю хвилину те, що не слід?» Але що ж слід робити?.. Що є істотним цієї миті: турбота про гостя чи сам гість, Його особа? Марта затрималася на «поверхні» ситуації. Оцінила сестру ззовні, з того, що бачила на власні очі й у що повірила.

Але, слухаючи докір Марти, Ісус вказує їй на Марію. Саме вона, виявляється, обрала кращу частку, яка вже не відніметься від неї. І тут Марті необхідно самій побачити Того, хто є кращою часткою. За клопотами вона просто не встигла нічого зрозуміти… Марта дивилася на Ісуса, але так Його і не побачила. Вона також хотіла бути з Ісусом, але за побиваннями не спостерегла єдиного й необхідного – самого Вчителя. Зрештою, найкращі хвилини життя людина не може переживати в турботах та метушні.

***

Відповідь людини Богу тісно пов’язана зі слуханням Його слова щомиті, у кожній ситуації. Зі слухання народжується споглядання — тоді наш погляд на відкритий горизонт дій набуває ознак погляду Вчителя. Дві сестри хотіли бути з Ісусом, але кожна по-своєму. Марія — за власним вибором, Марта — за звичаєм. Бажанням Ісуса було показати обом сестрам, що Він прийшов покликати їх (так, як і апостолів) до того, щоби «почути» Його й «побачити». А це стає можливим лише тоді, коли Він стає в центрі споглядання людини, стає «моїми очима», якими я дивлюся довкола. Так народжується справжнє прийняття, що його не існує без уваги й дарування власного часу.

о. Віталій Храбатин 
«Католицький Вісник» № 23/ 2015