«Це перелам», — констатують коментатори. 250 мусульманських релігійних, наукових та політичних лідерів підписали заклик дотримуватися релігійної свободи у світі ісламу. Саміт відбувся 25-27 січня 2016 р.
Вперше в новітній історії відбулася така велика зустріч у світі ісламу. Як вказують автори декларації, її текст був натхнений т. зв. конституцією з Медіни 622 р.н.е., яка мала регулювати мирні стосунки поміж першою мусульманською спільнотою та представниками інших релігій. Стаття 25 цього документа говорить про рівність політичних і культурних справ мусульман і немусульман.
Мету декларації становить захист релігійних меншин, які живуть у мусульманських державах. Зібрані порушили тему винищення християн та єзидів з боку ІДІЛ на території Сирії та Іраку, а також конфлікти між шиїтами і суннітами.
Під час конференції також підготовлено матеріали, що мають допомагати лідерам мусульманських спільнот промувати мир. Як сказав Мохаммед Елсанусі, директор однієї з мирних організацій: «Релігійна свобода записана в Корані. МИ повинні поширити цю інформацію і відкинути ідеї, пропаговані Даеш (ІДІЛ) чи Аль-Каїдою».
«Досить кровопролиття! — сказав Абдаллах бен Байях, учений із Мавританії, професор ісламістики із Саудівської Аравії. — Світ нині охоплений хворобою, але у нас є від неї ліки в ісламі».
Був запрошений і представник Католицької Церкви — єпископ Мішель Дюбо, відповідальний у французькому єпископаті за міжрелігійний діалог. На його думку, ця конференція мала переламний характер насамперед тому, що уперше в мусульманському світі говорилося не тільки про захист меншин, але й впроваджено поняття громадянських прав і доручено досліджувати це питання, аби узгодити його з мусульманською традицією.
Деякі з учасників вказували, що Марокко становить добрий приклад толерантності і може слугувати моделлю для мусульманських країв: марокканське законодавство захищає релігійні меншини, зокрема юдейську, яка налічує 6 тисяч осіб (дані за 2010 рік).
«У королівстві Марокко ми не потерпимо порушення прав релігійних меншин в ім’я ісламу, — написав у спеціальному посланні до учасників король Мохаммед VI. — Прагну, аби християни і юдеї могли практикувати свою віру не тільки як меншини. Я б хотів, аби вони також служили в уряді».
Андре Азулай, юдейський радник короля Мохаммеда VI, заявив в інтерв’ю, що ніколи не почувався представником меншини. «То дід нинішнього короля, Мохаммед V, не скорився волі французького пронацистстського уряду у Віші, який контролював Марокко. Він не вигнав юдеїв у роки ІІ Світової війни».
Коментуючи конференцію на шпальтах «L'Osservatore Romano», журналіст Зуір Луаззіні пише, що цей документ потрібно підтримувати, оскільки постав він у темний період історії арабсько-ісламського світу. На його думку, також і деякі коментарі арабської преси викликають радість та оптимізм, бо не раз «я чув цілком виразні слова». Коментатор згадує також сказане професором ісламської теології з Абу-Дабі Мохаммедом Хабашем, що «релігійні меншини, які живуть поміж нас, страждають». Луаззіні додає, що чимало інших учасників зустрічі так само підкреслили пильну потребу змін.
Улеми, зібрані в Марракеші, мали також нагоду вислухати халдейського патріарха з Іраку, який представив і пояснив складне становище християн у своїй країні. Його слова виразно показували те, що там діється, з численними прикладами переслідувань християн на Близькому Сході, що вже стали незносними. Зібрані могли вислухати, що інтерпретація ісламу, пропонована і нав’язувана, далеко не така «толерантна», як видається вченим із їхніх висот. «І вже це саме по собі було дуже позитивним», — підкреслює коментатор.
Як визнає Фарид Есак, професор ісламістики в університеті Йоханнесбурга, «це питання, яке викликає серйозне заклопотання серед мусульманських очільників. Але заклопотання не становить достатнього чинника, аби розв’язати цю проблему. Релігійні меншини й надалі живуть у жахливих умовах марґіналізації та переслідувань».
«Позиція лідерів (які підписали декларацію) не матиме впливу на більшість мусульман, — каже Есак, — бо більшість релігійних керівників у мусульманських країнах більше зацікавлена підтримкою місцевих урядів, аніж входженням у діалог».
Коментатори також додають, що хоча Марокко і справді може слугувати прикладом для інших держав регіону, однак і там існують проблеми. Особливо ж конвертити з ісламу на християнство мусять переховуватися, тримати своє хрещення у таємниці зі страху перед карою з боку властей. Навіть у Марокко спроби навертати з ісламу на християнство заборонені, а з суспільних традицій випливає таке ж саме переслідування конвертитів.
Важливим моментом вважається заклик конференції переглянути шкільні підручними, аби переорієнтувати їх у дусі поваги до релігійних меншин. «Це був дуже відважний крок, щоб не сказати революційний, навіть якщо тепер доведеться докласти старань, аби цю теорію втілити у практику», — пише Луаззіні.
На його думку, завдяки цій зустрічі мусульманське «духовенство» дістало відповіді; інша справа, що це відповіді дуже загальні, а справи дуже нагальні. Однак оминається відповідь на найбільш палюче питання: чи мають бути юдеї та християни трактовані як громадяни своїх держави, чи мають вони як релігійні меншини бути захищені від мусульманської більшості? Також брак остаточної думки у справі гострої теми свободи віровизнання: чи можуть мусульмани вибирати іншу релігію? Чи вони вільні переходити в іншу віру?
Проте не підлягає сумнівам, що конференція в Маракеші означає величезний крок уперед, стверджує публіцист ватиканського видання. Він визнає, що треба ще відважніших кроків, аби зрештою дійти до порушення тем, що зашкоджують самому ісламу. «Втілення у практику рішень декларації, законної сили якій надає присутність найважливіших улемів мусульманського світу, буде справжнім викликом, який покаже, чи щось насправді зміниться», — закінчує свій коментар З. Луаззіні.
ЗІ свого боку, єпископ Дюбо звернув увагу на визнання учасниками засідання того факту, що позиція ісламських терористів випливає із самого ісламу. Він підкреслив, що «це була конференція історичного значення», і додав: «Вочевидь вона є теакцією на тероризм і випливає з подій Арабської весни». Однак уперше на такому високому щаблі визнано, що існує зв’язок поміж тими, хто посилається на іслам у ширенні терору, і самим ісламом. Це називають патологією ісламу і хочуть це подолати, — сказав французький ієрарх.
Водночас він застеріг, що позитивні висновки, яких дійшли мусульманські вчені, не матимуть безпосереднього зв’язку з поточними подіями, і в найкращому разі це можна визнати допіру початком тривалого процесу.
Конференцію організували марокканський король Мохаммед VI та організація з ОАЕ: «Форум промоції миру в мусульманських спільнотах». Серед учасників були представники всіх гілок ісламу, більшості ісламських країн, зокрема іранські муфтії та пакистанські судді.
За матеріалами: Deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
