Роздуми над Словом Божим на понеділок V тижня Великого посту
Сусанну прирекли на смерть через фальшиві зізнання розпусних суддів. Вона ж покликається на Божий авторитет: «О вічний Боже, знавче скритих речей, який відаєш усе раніш, ніж воно стане! Ти знаєш, що на мене зроблено ложне свідоцтво, і ось я мушу вмерти, хоч я й не вчинила нічого з того, що оці мені злісно закидають» (Дан 13, 42-43). Бог реагує на цю молитву, даючи дар Святого Духа Даниїлові, який кричить: «Я невинний у крові цієї!» (Дан 13, 46). Цей натхненний вигук є початком нового процесу, що виправдав Сусанну і прирік на смерть її несправедливих суддів.
Подібну, пророчу роль відіграє Ісус у єрусалимському Храмі. Жінка, звинувачена у зраді, тут є тільки приводом, щоби спокусити Ісуса, аби звинуватити Його: або перед римлянами, у тому, що без їхньої згоди видав вирок їй смерті, або перед юдеями, що занедбав приписи Мойсеєвого закону. Всі ми знаємо слова Ісуса: «Хто з вас без гріха, нехай перший кине у неї камінь» (Йн 8, 7). Це не применшення значення гріха і не відпущення гріха: це тільки нагадування, щоб не засуджували, бо ми й самі не безгрішні. Подібно Ісус говорив і в Нагірній проповіді: «Не судіте, щоби вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють» (Мт 7, 1-2). Ісус, невинний, теж не засуджує, а заохочує: «Йди та вже віднині не гріши» (Йн 8, 11).
фінансово.
Щиро дякуємо!
