Греко-католицький календар
Велика п’ятниця.
Преп. Марії Єгипетської
Апостол
1Кор 1, 18 – 2, 2
18 Тому шо слово про хрест є безумством для тих, хто гине, а для нас, які спасаємося, це — Божа сила. 19 Адже написано: Знищу мудрість премудрих, а розум розумних відкину!
20 Де мудрий? Де грамотний? Де вчений віку цього? Хіба мудрість [цього] світу Бог не обернув на безумство? 21 Оскільки світ своєю мудрістю так і не зрозумів Бога в Його Божій премудрості, то Бог забажав спасти тих, хто вірить, безумством проповіді. 22 Бо юдеї вимагають чудес, а греки шукають мудрості. 23 Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа: для юдеїв — це спокуса, а для греків — безумство. 24 А саме для покликаних — і юдеїв, і греків — Христа, Божу силу й Божу премудрість. 25 Адже «немудре» Боже є розумнішим від людського, і «немічне» Боже є сильнішим від людського.
26 Гляньте, брати, на ваше покликання: небагато мудрих тілом, небагато сильних, небагато шляхетних. 27 Але Бог вибрав немудре світу, щоби засоромити премудрих, і Бог вибрав немічне світу, щоби засоромити сильних; 28 Бог вибрав понижене у світі, погорджене і неіснуюче, щоби позбавити сили існуюче, 29 щоби жодне тіло не хвалилося перед Богом. 30 Від Нього ж і ви є в Христі Ісусі, який став для нас мудрістю від Бога, праведністю, освяченням і викупленням, 31 щоби збулося написане: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!
1 І я, брати, коли прийшов до вас, не прийшов звіщати вам Божу таємницю вишуканими словами й мудрістю, 2 бо я вважав за правильне не знати серед вас нічого, крім Ісуса Христа, і то розп’ятого.
Євангеліє
Мт 27, 1-38
1 Коли ж настав ранок, усі первосвященники і старші народу скликали раду проти Ісуса, щоб убити Його; 2 і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату.
3 Тоді Юда, який Його видав, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет первосвященикам і старшим, 4 кажучи: «Я згрішив, видавши невинну кров». Вони ж сказали: «А що нам до того? Сам дивися!». 5 Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився. 6 А первосвященики, узявши срібняки, сказали: «Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крові». 7 Порадившись, вони купили на них гончарське поле, щоб хоронити там чужинців. 8 Тому те поле досі зветься Полем крові. 9 Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорив: «І взяли вони тридцять срібняків — вартість Оціненого, — Того, кого оцінили сини Ізрáїля, 10 і дали їх за гончарське поле, як наказав мені Господь».
11 Ісус же став перед правителем. Правитель запитав Його: «Чи ти юдейський Цар?». Ісус відповів: «Ти кажеш!». 12 Коли первосвященики і старші Його звинувачували, Він нічого не відповідав. 13 Тоді Пилат каже Йому: «Хіба не чуєш, скільки проти Тебе свідчать?». 14 Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.
15 На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого бажали. 16 Був же тоді відомий в’язень, якого звали Вараввою. 17 Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: «Кого хочете, щоб я відпустив вам, Варавву чи Ісуса, котрий зветься Христос?». 18 Адже знав, що через заздрощі видали Його.
19 Коли ж він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: «Не май нічого до Того Праведника, бо я багато натерпілася нині уві сні через Нього». 20 А первосвященики й старші підмовили людей, аби просити за Варавву, а Ісуса щоб убити. 21 Правитель озвався і сказав їм: «Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам?». Вони сказали: «Варавву!». 22 Пилат їм відповів: «А що я маю зробити з Ісусом, який зветься Христос?». Усі закричали: «Нехай буде розп’ятий!». 23 Він же сказав: «А який злочин Він скоїв?» Та вони ще дужче кричали: «Нехай буде розп’ятий!».
24 Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього! Дивіться самі!». 25 У відповідь весь народ закричав: «Кров Його на нас і на наших дітях!». 26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.
27 Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторію, зібрали через Нього весь підрозділ. 28 І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю 29 та, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, впавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: «Радій, Царю юдейський!». 30 І плювали на Нього та, взявши тростину, били Його по голові. 31 А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп’яття.
32 Виходячи, зустріли чоловіка з Киринеї на ім’я Симон, якого примусили нести Його хрест. 33 Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі означає Череповище, 34 дали Йому випити вина, змішаного з жовчю, але Він, покуштувавши, не схотів пити. 35 А ті, які розіп’яли Його, кидаючи жереб, поділили Його одяг 36 і, посідавши, стерегли Його там. 37 Над Його головою прибили напис Його провини: «Це Ісус — Цар юдейський».
38 Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного — праворуч, другого — ліворуч.
Лк 23, 39-43
39 Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи: «Хіба Ти не Христос? Спаси cебе й нас!» 40 А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав: «Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений? 41 Але ми — справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили! Він же нічого поганого не зробив». 42 І додав: «Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє». 43 А Він сказав йому: «Воістину кажу тобі: сьогодні ти будеш зі Мною в раю».
Мт 27, 39-54
39 А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами 40 і кажучи: «Ти, котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси себе самого! Якщо Ти є Син Божий, то зійди з хреста!». 41 Так само й первосвященики з книжниками та старшими, глузуючи, говорили: 42 «Інших спасав, а себе самого не може спасти?! Він, Цар ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста — і повіримо в Нього. 43 Він покладав надію на Бога; нехай тепер Його визволить, якщо Він Йому любий, бо Він сказав: “Я — Божий Син”». 44 Так само і розбійники, розп’яті з Ним, насміхалися з Нього. 45 Від шостої години по всій землі тривала темрява — аж до дев’ятої години.
46 А о дев’ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи: «Елí, Елí, лемá савахтáні?». Тобто: «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?». 47 Деякі з тих, які там стояли, почувши це, говорили, що Він кличе Іллю. 48 І зараз же один із них, підбігши, взяв губку, наповнив її оцтом, настромив на очеретину і дав Йому пити. 49 Інші ж казали: «Облиш, подивимося, чи прийде Ілля Його спасати». 50 Ісус же, знову голосно скрикнувши, віддав духа.
51 І ось завіса храму роздерлася надвоє — згори додолу; земля затряслася, скелі порозпадалися, 52 гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих встали 53 і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом. 54 А сотник і ті, які з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й говорили: «Справді, Він був Божий Син!».
Йо 19, 31-37
31 Оскільки була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишилися на хресті тіла в суботу, тому що був великий день тієї суботи, просили Пилата, аби перебили їхні голінки й забрали. 32 Тож воїни прийшли і перебили голінки першому й другому, розп’ятому з Ним. 33 Підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, і не стали перебивати Йому голінок. 34 Але один з воїнів списом проколов Йому бік, і тут же витекли кров та вода.
35 А той, хто бачив, засвідчив, — і правдиве його свідчення. Він знає, що каже правду, щоб і ви повірили. 36 Бо сталося це, аби збулося Писання: Кістка Його не буде поламана. 37 І знову ж, у іншому місці Писання говориться: Будуть дивитися на Того, кого прокололи.
Мт 27, 55-61
55 Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони йшли за Ісусом з Галілеї, прислуговуючи Йому. 56 Поміж ними була Марія Магдалина, Марія — мати Якова та Йосифа, та мати Зеведеєвих синів.
57 Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї на ім’я Йосиф, який і сам був учнем Ісуса; 58 він прийшов до Пилата й попросив тіло Ісуса. Після чого Пилат наказав дати. 59 Взявши тіло, Йосиф обгорнув Його чистим полотном 60 і поклав Його до своєї нової гробниці, яку висік у скелі, та, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов. 61 Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу.