Літургійні читання на 14 квітня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Велика п’ятниця.
Преп. Марії Єгипетської

Апостол
1Кор 1, 18 – 2, 2

18 Тому шо слово про хрест є безум­ством для тих, хто гине, а для нас, які спасаємося, це — Божа сила. 19 Адже написано: Знищу мудрість премудрих, а розум розумних від­кину!
20 Де мудрий? Де грамотний? Де вчений віку цього? Хіба мудрість [цього] світу Бог не обернув на бе­зум­ство? 21 Оскільки світ своєю мудрістю так і не зрозумів Бога в Його Божій пре­мудрості, то Бог забажав спасти тих, хто вірить, безумством про­по­віді. 22 Бо юдеї вимагають чудес, а гре­ки шукають мудрості. 23 Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа: для юдеїв — це спокуса, а для греків — безумство. 24 А саме для покликаних — і юде­­їв, і греків — Христа, Божу силу й Божу премудрість. 25 Адже «немудре» Боже є розум­ні­шим від людського, і «немічне» Боже є сильнішим від людського.
26 Гляньте, брати, на ваше покли­кання: небагато мудрих тілом, не­ба­гато сильних, небагато шляхетних. 27 Але Бог вибрав немудре світу, щоби засоромити премудрих, і Бог вибрав немічне світу, щоби засоро­ми­­ти сильних; 28 Бог вибрав понижене у світі, погорджене і неіснуюче, щоби по­зба­­вити сили існу­юче, 29 щоби жодне тіло не хвалилося перед Богом. 30 Від Нього ж і ви є в Христі Ісу­сі, який став для нас мудрістю від Бога, праведністю, освяченням і ви­куп­ленням, 31 щоби збулося написане: Хто хва­­­­литься, нехай хвалиться Господом!

1 І я, брати, коли прийшов до вас, не прийшов звіщати вам Божу та­ємницю вишуканими словами й мудрістю, 2 бо я вважав за правильне не зна­­­ти серед вас нічого, крім Ісуса Хри­ста, і то розп’ятого.

Євангеліє
Мт 27, 1-38

1 Коли ж настав ранок, усі первосвященники і старші на­роду скликали раду проти Ісуса, щоб уби­ти Його; 2 і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату.
3 Тоді Юда, який Його видав, побачивши, що Він засуджений, роз­каявся і повернув тридцять сріб­них монет первосвященикам і старшим, 4 кажучи: «Я згрішив, видавши невинну кров». Вони ж сказали: «А що нам до того? Сам дивися!». 5 Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився. 6 А первосвященики, узявши сріб­няки, сказали: «Не годиться клас­ти їх до скарбниці, бо це ціна крові». 7 Порадившись, вони купили на них гон­чарське поле, щоб хоронити там чужинців. 8 Тому те поле досі зветься Полем крові. 9 Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорив: «І взяли во­­­ни тридцять срібняків — вартість Оціненого, — Того, кого оцінили сини Ізрáїля, 10 і дали їх за гончарське поле, як на­казав мені Господь».
11 Ісус же став перед правителем. Правитель запитав Його: «Чи ти юдей­­ський Цар?». Ісус відповів: «Ти ка­­­­жеш!». 12 Коли первосвященики і старші Його звинувачували, Він нічого не відповідав. 13 Тоді Пилат каже Йому: «Хіба не чу­єш, скільки проти Тебе свідчать?». 14 Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що правитель ду­же дивувався.
15 На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого бажали. 16 Був же тоді відомий в’язень, якого звали Вараввою. 17 Коли вони зібралися, Пилат ска­зав їм: «Кого хочете, щоб я від­пус­тив вам, Варавву чи Ісуса, котрий зветься Христос?». 18 Адже знав, що через заздрощі видали Його.
19 Коли ж він сидів на судилищі, послала до нього його дружина ска­зати: «Не май нічого до Того Правед­ни­ка, бо я багато натерпілася нині уві сні через Нього». 20 А первосвященики й старші під­­мовили людей, аби просити за Ва­равву, а Ісуса щоб убити. 21 Правитель озвався і сказав їм: «Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам?». Вони сказали: «Варавву!». 22 Пилат їм відповів: «А що я маю зро­бити з Ісусом, який зветься Хри­стос?». Усі закричали: «Нехай буде роз­п’ятий!». 23 Він же сказав: «А який злочин Він скоїв?» Та вони ще дужче кри­ча­ли: «Нехай буде розп’ятий!».
24 Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і ска­­­­­­зав: Невинний я в крові Цього! Дивіться самі!». 25 У відповідь весь народ закри­чав: «Кров Його на нас і на наших дітях!». 26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісу­са після бичування видав на розп’яття.
27 Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторію, зібрали через Ньо­го весь підрозділ. 28 І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю 29 та, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, впавши на ко­ліна перед Ним, глузували з Ньо­го, кажучи: «Радій, Царю юдейсь­кий!». 30 І плювали на Нього та, взявши тростину, били Його по голові. 31 А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп’ят­тя.
32 Виходячи, зустріли чоловіка з Киринеї на ім’я Симон, якого приму­си­ли нести Його хрест. 33 Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі озна­­чає Череповище, 34 дали Йому випити вина, змі­шаного з жовчю, але Він, по­куш­ту­вав­ши, не схотів пити. 35 А ті, які розіп’яли Його, кидаючи жереб, поді­ли­ли Його одяг 36 і, посідавши, стерегли Його там. 37 Над Його головою прибили напис Його провини: «Це Ісус — Цар юдейський».
38 Тоді розіп’яли з Ним двох роз­бійників: одного — праворуч, дру­го­го — ліворуч.

Лк 23, 39-43

39 Один із розп’ятих злочинців ли­хо­словив Його, кажучи: «Хіба Ти не Христос? Спаси cебе й нас!» 40 А другий обізвався і, докоря­ючи йому, сказав: «Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засу­дже­ний? 41 Але ми — справедливо, бо ді­ста­ємо належне за те, що вчинили! Він же нічого поганого не зробив». 42 І додав: «Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє». 43 А Він сказав йому: «Воістину кажу тобі: сьогодні ти будеш зі Мною в раю».

Мт 27, 39-54

39 А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами 40 і кажучи: «Ти, котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси се­бе самого! Якщо Ти є Син Божий, то зійди з хреста!». 41 Так само й первосвященики з книжниками та старшими, глузу­ючи, говорили: 42 «Інших спасав, а себе самого не може спасти?! Він, Цар ізраїль­ський, нехай зійде тепер з хреста — і повіримо в Нього. 43 Він покладав надію на Бога; нехай тепер Його визволить, якщо Він Йому любий, бо Він сказав: “Я — Божий Син”». 44 Так само і розбійники, роз­п’яті з Ним, насміхалися з Нього. 45 Від шостої години по всій зем­лі тривала темрява — аж до дев’ятої го­дини.
46 А о дев’ятій годині Ісус скрик­нув гучним голосом, кажучи: «Елí, Елí, лемá савахтáні?». Тобто: «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене по­ки­нув?». 47 Деякі з тих, які там стояли, почувши це, говорили, що Він кличе Іллю. 48 І зараз же один із них, під­біг­ши, взяв губку, наповнив її оцтом, настромив на очеретину і дав Йому пити. 49 Інші ж казали: «Облиш, поди­ви­мося, чи прийде Ілля Його спа­са­ти». 50 Ісус же, знову голосно скрик­нув­ши, віддав духа.
51 І ось завіса храму роздерлася на­двоє — згори додолу; земля за­тряслася, скелі порозпадалися, 52 гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих встали 53 і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до свя­того міста і явилися багатьом. 54 А сотник і ті, які з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й говорили: «Справді, Він був Божий Син!».

Йо 19, 31-37

31 Оскільки була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишилися на хресті тіла в суботу, тому що був великий день ті­єї суботи, просили Пилата, аби перебили їхні голінки й забрали. 32 Тож воїни прийшли і перебили голінки першому й другому, роз­п’ятому з Ним. 33 Підійшовши до Ісуса, поба­чи­ли, що Він уже помер, і не стали перебивати Йому голінок. 34 Але один з воїнів списом про­колов Йому бік, і тут же витекли кров та вода.
35 А той, хто бачив, засвідчив, — і правдиве його свідчення. Він знає, що каже правду, щоб і ви повірили. 36 Бо сталося це, аби збуло­ся Писання: Кістка Його не буде поламана. 37 І знову ж, у іншому місці Пи­сання говориться: Будуть дивитися на Того, кого прокололи.

Мт 27, 55-61

55 Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони йшли за Ісусом з Галілеї, прислуговуючи Йому. 56 Поміж ними була Марія Маг­далина, Марія — мати Якова та Йо­сифа, та мати Зеведеєвих синів.
57 Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї на ім’я Йосиф, який і сам був учнем Ісуса; 58 він прийшов до Пилата й по­просив тіло Ісуса. Після чого Пилат наказав дати. 59 Взявши тіло, Йосиф обгорнув Його чистим полотном 60 і поклав Його до своєї нової гроб­ниці, яку висік у скелі, та, при­ко­тивши до отвору гробниці ве­ли­кий камінь, відійшов. 61 Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу.

Біблійні роздуми