Роздуми над Словом Божим на суботу IV тижня Великого Посту
Людей без віри не буває. Людина має в щось вірити, бо всі свої переконання, всі життєві принципи, свої вибори, які вона здійснили за своє життя — пояснити чи довести логічно вона неспроможна. Отже, часто можна почути: «Вірю, що так буде краще…» Але до своєї віри людина має ставитися дуже відповідально, бо повіривши неправді можна дати поганий напрямок усьому своєму життю. Особливо якщо справа стосується Божих речей. «Ось кладу перед вами благословення і прокляття, життя і смерть», — сказав Господь синам Ізрáїля на горі Синай, даючи їм Закон і укладаючи з ними союз Старого Завіту. Про це ми читаємо на сторінках Книги Второзаконня.
Подібним важливим моментом в історії людства був прихід на землю Ісуса Христа. І сьогодні Йоан Євангеліст показує нам драматичну боротьбу, що відбувається в кожній людині, яка зустріла Ісуса і почула Його слово. Одні Йому вірять, інші ні. Одні кажуть, що Він пророк, інші більше: що Він Месія, ще інші — що Він із Галілеї (тобто з Назарета, де жив лише останнім часом…), а отже не може бути Месією. Зворушує розповідь тих, котрі мали Його схопити, але не зробили цього. Видно, що вони хотіли особисто вибрати, у що їм вірити: «Ніколи ще людина не говорила так, як цей чоловік». Ті, які повинні були Його схопити, були захоплені Його словом.
Оригінальною постаттю є також і Никодим. Про те, як він приходить до Ісуса, ми вперше читаємо у третьому розділі. Приходить уночі, ніби з темряви до світла, щоби розмовляти з Ісусом. Йоан не описує, як закінчилася та розмова і яким відійшов від Господа Никодим; він ніби знову розчиняється в темряві. Вдруге він з’являється тут: ніби захищає Ісуса, але якось непереконливо, не до кінця. І втретє він з’явиться після смерті Ісуса, щоб попросити у Пилата Його тіло — відкрито, серед ясного дня, без остраху. Світло в ньому перемогло і Никодим допоможе поховати Ісуса, але не як когось, хто програв, а як зерно, що оживе і принесе свій плід.
Найбільша драма відбувається з фарисеями — повіривши у свою безпомилковість, вони сліпо і вперто ідуть у зворотному напрямку. Засуджуючи всіх, хто не поділяє їхню думку, вони кажуть: «… цей натовп, який не знає Закону, — проклятий він!»; самі ж закон порушують: «Хіба судить наш Закон людину, не вислухавши її спочатку і не дізнавшись, що вона робить?» Ось і виходить у підсумку, що ті, хто чекав на Месію більше за всіх з Ним розминулися. Щобільше: саме вони призведуть до Його смерті.
Ми також зустрічаємося з Ісусом, слухаємо Його слів. Як є з нами: чи віримо Йому? З Його словом завжди є так: воно має бути або почуте, або вбите.
фінансово.
Щиро дякуємо!
