У польському місті Пнєвах учора, 29 травня 2016 р., проголосили покровителькою міста св. Урсулу Лєдуховську. Саме в Пнєвах вона створила Згромадження Сестер Урсулинок Ісуса Конаючого, яких ще називають сірими урсулинками. Урочисту Святу Месу очолив архиєпископ Станіслав Гондецкі.
Під час подячної Євхаристії за особу ти діло св. Урсули Лєдуховської, відслуженої в 77‑му річницю її народження для Неба, було зачитано декрет Конгрегації Божого культу і дисципліни Таїнств. Цей документ підтвердив обрання святої, яку «духовенство та вірні міста Пнєви оточують особливим культом», Покровителькою міста, на що раніше висловив згоду Познанський митрополит.
Як підтвердив архиєпископ Гондецкі, Пнєви мають усі підстави до того, щоб отримати від Апостольського Престолу цей патронат. Мати Урсула була пов’язана з цим містом 19 років і зробила чимало для його спільноти, зокрема у суспільно-виховній сфері.
— Коли якомусь місту урочисто надають патронат, це робиться у сподіванні, що його мешканці переймуть чесноти святої покровительки: її турботу про виховання та навчання, служіння стражденним, покинутим, людям з узбіччя суспільства, тим, хто шукає сенс життя. Зростання такого духа тепер ми очікуватимемо від мешканців Пнєв та властей міста, — підкреслив архиєпископ Гондецкі.
Бургоміст Пнєв, Ярослав Пшевозьни, зазначив натомість, що днем раніше, під час урочистої сесії міської ради, прийнято ухвалу, яка затверджує надання св. Урсулі титулу покровительки міста.
— Визнаючи покровительство святої над нашим містом, ми прагнемо також виразити вдячність за її великодушну діяльність, як і просити про заступництво в намірі нашої спільноти, — зазначив бургомістр, нагадуючи, що довоєнні власті міста на визнання за заслуги святої перед Пневами та цілою Польщею надали їй почесне громадянство.
На урочистості, в якій взяли участь багато мешканців міста, влада Пнєв і представники державної влади Польщі та органів самоуправління, було також чимало сестер-урсулинок Серця Ісуса Конаючого.
— Відколи 1920 року мати Урсула осіла разом із сестрами у Пнєвах, більшість започаткованих нею справ була безпосередньо скерована до дітей та молоді Пнєв і околиць, — кажес. Марія Яхос, настоятелька Дому в Пнєвах. Вона визнала, що після беатифікації засновниці згромадження, коли її тіло перевезли з Рима до Пнєв 1989 року, «материнський Дім став паломницьким місцем і немовби серцем культу, який щоразу більше шириться». Нині, як визнає с. Марія, санктуарій св. Урсули в Пнєвах відвідують щороку бл. 10 тис. паломників.
Юлія Марія Лєдуховська, яка пізніше прийняла чернече ім’я Марії Урсули, народилася 17 квітня 1865 року в Лосдорфі (Австрія), поблизу Відня. Рідна сестра Марії Терези Лєдуховської, пізніше названої «матір’ю чорної Африки», засновниці клаверіанок, яку беатифікував 1975 року папа Павло VI, та Володимира Лєдуховського, майбутнього генерала Товариства Ісусового, племінниця Примаса Польщі кардинала Мечислава Лєдуховського.
У 21 рік вступила до монастиря урсулинок у Кракові — до згромадження, заснованого св. Анжелою Мерічі у XVI столітті. 1889 року склала свої перші чернечі обітниці. Працювала у Росії та Скандинавії, провадячи школи для дівчаток і притулки для сиріт. 1920 року оселилася у Пнєвах поблизу Познані, де заснувала нове згромадження — Сестер Урсулинок Серця Ісуса Конаючого, яке продовжувало життя урсулинської духовності, а євангелізаційну діяльність провадило головно у сфері виховання. Це згромадження затвердив 7 червня 1920 року папа Бенедикт XV.
1927 року мати Урсула отримала офіцерський Хрест ордену відродження Польщі за заслуги у суспільно-виховній роботі.
Померла 29 травня 1939 року в Римі, під час візитації. Йоан Павло ІІ беатифікував її 20 червня 1983 року в Познані, а18 травня 2003 р. проголосив її в Римі святою. Під час канонізації папа у проповіді підкреслив: «Свята Урсула Лєдуховська ціле своє життя вірно та з любов’ю вдивлялася в обличчя Христа, свого Нареченого. Особливим чином єдналася з Христом, який конає на Хресті. Це наповнювало її надзвичайною ревністю в ділі проголошення словом та вчинками Доброї Новини про любов Бога. Вона несла її насамперед дітям та молоді, але також людям у потребі, вбогим, покинутим, самотнім. До них усіх вона говорила мовою любові, підтвердженої дією. (…) Вона була у свої часи апостолкою нової євангелізації, даючи власним життям та діяльністю доказ, що євангельська любов — завжди актуальна, творча і плідна».
За матеріалами: Niedziela
фінансово.
Щиро дякуємо!
