Представляючи журналістам вступну програму перебування в Україні кардинала П’єтро Пароліна, державного секретаря Ватикану, Апостольський нунцій архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті наголосив, що цей візит розпочнеться у Запоріжжі, із зустрічі кардинала з переселенцями.
До речі, коли архиєпископ Ґуджеротті говорить про переселенців, він не використовує жодного італійського відповідника чи інших іноземних слів. У його італійській мові чітко лунає «переселенці». Це саме по собі — дрібний штрих, однак вельми промовистий…
Гуманітарну допомогу від Папи Франциска розподілятиме Технічний комітет. Він прямо так і називається у декреті про призначення його головою єпископа Яна Собіла. Коментуючи декрет, нунцій сказав: «Це короткий текст, але він містить багато інформації щодо того, що вони [комітет] будуть робити». Архиєпископ Ґуджеротті попросив оприлюднити цей акт призначення ординарія Харківсько-Запорізького як офіційний крок Апостольської нунціатури в Україні. Цим візит кардинала Пароліна (який ще очікується) уже розпочатий фактично.
«Про що говорить цей документ? — запитав архиєпископ Ґуджеротті, й тут-таки відповів: — Про те, що Папа особисто сильно пов’язаний зі стражданнями в Україні».
Тим самим, відповідно, Папа відкидає звинувачення, ніби він не хоче займати певну сторону в поточному конфлікті. Він просто хоче зробити це так, як це має робити Папа, Єпископ Рима, а не якась відсторонена «третя сила», спостерігач. Папа робить крок, який відповідає стилеві Церкви. А стиль Церкви — це насамперед бути близькими до стражденних. Показувати свою близькість до бідних і вбогих, оскільки Христос присутній насамперед у них, а не в сильних світу цього. «Це — політичний вибір Святого Престолу», — зазначив нунцій.
В Україні напевно знайдуться ті, хто не буде задоволений таким кроком Святішого Отця, вважаючи його «недостатньо політичним». Але з погляду Церкви та її очільників це якраз набагато радикальніше за те, що люди називають «політичним». Саме тому папський посланець виступить у Запоріжжі, аби показати своє (і Церкви) ставлення до нашої нинішньої ситуації. На зустрічі з представниками Церков та релігійних організацій він промовлятиме до них, але це буде промова до всього українського народу. Він викладе, що саме робить Ватикан для України, як він бачить українську ситуацію.
" Папа робить крок, який відповідає стилеві Церкви. А стиль Церкви — це насамперед бути близькими до стражденних. Показувати свою близькість до бідних і вбогих, оскільки Христос присутній насамперед у них, а не в сильних світу цього.
Представивши очікуваний візит кардинала Пароліна в Україну, Апостольський нунцій відповів на запитання присутніх журналістів.
— Про яку суму пожертв для Донбасу ідеться і з якими труднощами організація цієї допомоги?
— Сума збирається повільно. Парафії переказують зібране до дієцезій, єпископ переказує до Конференції єпископату, Конференція — в нунціатуру… Хтось забувся, хтось не встиг; кошти ще постійно надходять. Якщо кардинал [Паролін] матиме уявлення про конкретну суму, то можливо, що він це скаже.
Як зазначено в документі [про призначення єпископа Собіла], ця допомога призначена для всіх постраждалих внаслідок конфлікту на сході України. Не тільки для католиків, а взагалі для всіх, тобто навіть для невіруючих. А окрім того — для людей усіх рас, народів, культур, які населяють Україну. Це означає, що буде допомога для переселенців, для людей «сірої зони» між областями конфлікту — тих, які страждають найбільше, — і для тих, які живуть в окупованій зоні під сепаратистами. Нас не цікавлять уряди; нас цікавлять люди, які страждають; і тут немає ніяких поділів за кольором шкіри чи якимись іншими ознаками.
Звісно, ці гроші не будуть призначені для того, щоб когось озброювати. Напевно лунатиме критика, напевно не всі це сприймуть! Але я повторюю, що ця допомога призначається також для тих, хто живе на Донбасі, в Донецьку, — і не «для сепаратистів», але це люди, які страждають, які не мають що їсти. І я думаю, що кардинал також про це говоритиме, натякне, що потрібно би полегшити доправлення вантажу до потребуючих, до всіх, — тому що на сьогодні ця справа утруднюється з обох сторін, ускладнюється донесення допомоги до постраждалих.
Це ініціатива Папи для України. Потреби [надання допомоги] будуть вказуватися структурами Католицької Церкви, а також представниками інших конфесій та інших релігій. Однак співпраця з ними не виглядатиме так, що цим Церквам чи релігійним спільнотам буде передано гроші, — ні: переказуватиметься конкретна допомога для конкретних потребуючих. Ці конкретні потребуючі особи можуть бути названі як релігійними організаціями, так і іншими інституціями. Саме цим і займатиметься Технічний комітет під головуванням єпископа Яна. А остаточне затвердження на вділення цієї допомоги даватиме Ватикан.
— Чи не становить проблеми те, що в тих зонах неспокійно, що там стріляють?
— Так, це проблема. Але допомогу все одно потрібно нести. Ми розуміємо, що змушені ризикувати, навіть суто фізично ризикувати, несучи цю допомогу; однак ми сподіваємося, що з іншого боку, коли будуть розуміти, що це надання гуманітарної допомоги, — зрозуміють також і те, що це не той момент, коли стріляють. Що вони вийдуть назустріч. Якби Ісус не ризикував, Він не помер би на Хресті й ми не були би спасенні…
— Ми почули, що цей візит — не політичний, що він гуманітарний. Але як саме це буде названо, коли допомога надаватиметься мешканцям Донбасу: чи це допомога мешканцям України, які живуть на окупованих територіях, чи жителям ЛНР-ДНР? Ця допомога дасть привід світським ЗМІ подати цю інформацію викривлено.
— «Для людей, які страждають, на території України». Крапка.
— Богослужіння за участю Державного секретаря Ватикану — чи будуть вони публічні, загальнодоступні?
— Безумовно. Всі молитви — відкриті. Найближчими днями, коли буде досягнуто домовленостей-уточнень із Міністерством закордонних справ, з’явиться детальна програма перебування кардинала в Україні. Уже зараз можу сказати, що, наприклад, 17 червня Свята Меса в київському храмі св. Олександра буде звичайною парафіяльною Месою. Буде коротка молитва у греко-католиків, під час візиту до собору. І так далі. Усі літургії — публічні. Ми будемо дуже раді, якщо ви [журналісти] будете повсюди, будете висвітлювати, також і журналісти світських засобів масової інформації, аби представити цей візит якнайширше. Все, що від нас залежить, ми для вас зробимо.
— За цей час, коли в нас триває війна, Україна показала, що вона будується не тільки офіційними структурами, але й волонтерськими рухами та громадськими об’єднаннями. Скажімо, я знаю людей, які займаються наданням опіки самотнім на Донбасі, покинутим старим, навіть покинутим тваринам… Як саме світські волонтери могли би звертатися за отриманням такої допомоги для своєї діяльності? Це ж бо якнайбільш адресна допомога!
— Усе — через Технічний комітет під головуванням єпископа Собіла. «Карітаси», як і всі інші, просто подають проекти до Технічного комітету. Будь-хто може звернутися до Комітету зі своїм проектом допомоги.
— Якою буде «географія» вділення допомоги? Адже її потребують не тільки на Донбасі. Так багато людей виїхали зі сходу України та з Криму по різних областях, хто куди…
— Пріоритет визнається за тими, хто зараз живе у поблизьких [до фронту] територіях. Пізніше, якщо залишаться фонди і така можливість, допомога надаватиметься також іншим; але найбільша кількість постраждалих (крім Києва, тому що тут чимало переселенців) — це ті, які живуть у зоні безпосередньої близькості до конфлікту.
— Якщо хтось потребує такої допомоги, не живучи близько воєнних дій, — як би він міг звернутися до Технічної комісії? За чийого сприяння, від чийого імені?
— Від власного. Ніяких інституційних «вимог» для таких звернень немає.
" Тому Папа й хоче увійти в цю ситуацію — аби потім не казати, що «ми цього не помітили», коли вже буде запізно. Це головна причина того, чому Папа так турбується про цей регіон. Бо може вистачити навіть якоїсь дурниці, аби справи переросли у щось більше… Якщо не розрядити, не знезброїти цих ситуацій ненависті й підозр, то може статися все.
— Папа їде у Вірменію, Папа відвідає Грузію, Папа зробив перший такий в історії жест щодо України, до нас летить кардинал Паролін… Із чим пов’язане посилення уваги Апостольського Престолу до пострадянського регіону?
— Із тим, що це на сьогодні найважливіша територія для миру в усьому світі. Якщо не буде розв’язаний цей конфлікт, у широкому контексті, то вся ця зона опиниться у надзвичайно серйозній небезпеці. Це — причина того, чому Папа особливо занепокоєний тим, що тут відбувається. Із цим пов’язана також політична тема свободи, тема торгівлі зброєю, людського трафіку (пересування великих мас людей); тема тих територій, де вже тривають війни, і тих, де вона може просочитися. Це і тема поширення атомної зброї, гонки озброєнь, яка зараз знову повертається. Справа взаємних підозр щодо безпеки своїх територій — усе це зараз заново відроджується… Щодня бачимо новини, що чиїсь літаки літають в заборонених зонах, — і щодня стоїмо перед тією небезпекою, що це будь-якої миті може перетворитися на війну. Тому Папа й хоче увійти в цю ситуацію — аби потім не казати, що «ми цього не помітили», коли вже буде запізно. Це головна причина того, чому Папа так турбується про цей регіон. Бо може вистачити навіть якоїсь дурниці, аби справи переросли у щось більше… Якщо не розрядити, не знезброїти цих ситуацій ненависті й підозр, то може статися все.
На завершення Апостольський нунцій висловив своє бачення журналістики та побажання працівникам мас-медій.
— Журналісти потребують багато інформації, заповнювати свої видання, й тому буває, що вони роблять «новину» з того, чого не існує, або викручують усе навпаки, або, за своєю неосвіченістю [в релігійних питаннях], випускають з уваги головне і пишуть про другорядне. Якби йшлося про якусь подію в парафії, то не так важливо, хто як напише і яких помилок припуститься. Тут же йдеться про подію виняткового рівня, якої не бувало раніше і напевно не буде ще через роки після цього візиту. Тому ваше завдання [журналістів і католиків загалом] — не тільки не писати дурниць, але й виправляти тих, хто їх писатиме! У поширенні інформації потрібно йти углиб. Не повторювати ті кілька «новин», давно заїжджені повторюваннями, які насправді не мають жодних підстав — «Папа не любить Україну», «Папа розмовляє з патріархом Кирилом», «греко-католики завжди були жертвами Ватикану, бо Ватикан їх продає заради Росії» — все це байки. Католицькі журналісти потрібні для того, щоб допомагати людям думати, користуватися мізками.
Ми робимо перші кроки у журналістському порозумінні; далі мають бути наступні. Зрештою, вже минуло 25 років [відновлення церковних структур в Україні], вже час!
Дякую за вашу співпрацю, за вашу присутність, за все, що ви робите. Багато в чому успіх цього візиту залежить від вас.
" Католицькі журналісти потрібні для того, щоб допомагати людям думати, користуватися мізками.
P.S. Як журналіст і редактор сайту CREDO, я просто не можу втриматися від нагоди відзначити, що, говорячи про журналістів загалом та про різні ЗМІ, зокрема церковні в Україні, Апостольський нунцій дуже схвально відгукнувся про роботу сайту CREDO, його активність та оформлення. Ми, творчий колектив сайту, щиро втішені таким високим відгуком, і ділимося цією радістю також і з вами, наші любі читачі та жертводавці: це ж бо за вашого сприяння ми продовжуємо так добре функціонувати. Ще раз дякуємо вам за фінансову підтримку та волонтерські старання!
Фото автора і Тетяни Калініченко
фінансово.
Щиро дякуємо!
