«Я дуже хочу молитися. Але я такий злий на Бога, що, мабуть упаду, як мертвий, як тільки висловлю Йому усі свої почуття».
Чую такі та подібні слова доволі часто — зокрема, коли люди переживають подружні кризи або негаразди в особистому житті. Як фахівець із пасторальної теології та сповідник із 15‑річним стажем, я не раз мав справу з людьми, які відчувають гнів на Бога. Часто цей гнів обумовлений травмами та кривдами з минулого. Хтось зазнав насильства у дитинстві, хтось втратив близького приятеля чи кохану людину, теж зазвичай у ранньому дитинстві. Військові та поліцейські, приміром, часто не можуть прийняти фактів нелюдської жорстокості, несправедливості та насильства, свідками яких вони були.
За таких обставин людина злиться на Бога, адже хрест, який Він їй приготував, здається, переростає її сили. Розлучення, хвороба дитини, тяжкий діагноз можуть пробудити гнів на Бога. «Не хвилюйся, — заспокоюю я своїх співрозмовників у таких випадках. — Молитися, коли ти злий, — це нормально. Він тебе не знищить, а оцінить належним чином твоє бажання розділити з Ним свій гнів».
Молитва — це не магія. Ми не можемо змусити Бога діяти так, як нам хочеться, зобов’язати Його до чогось за допомогою наших молитов. Молитва — це спілкування з Богом. Ми молимося, оскільки це єдиний спосіб «бути в контакті» з нашим Творцем. Під час молитви ми ділимося з Ним своїми радощами, і вони помножуються; ми розповідаємо Йому про наші втрати й тягарі, і вони стають легшими. Це також стосується гніву.
Підхожий приклад знаходимо у книзі Іова. Старозавітній Іов був вірним слугою Господа, якого Він щедро обдарував дітьми та маєтком, що вважалося знаком особливого благословення серед кочових народів давнього Близького Сходу. Тому сатана й запропонував Богові позбавити Іова усього багатства, аби перевірити, чи той буде прославляти Всевишнього також посеред злиднів. «Сатана відповів Господеві й мовив: “Шкуру за шкуру! Усе, що має чоловік, віддасть за свою душу. Та простягни лиш твою руку і торкнись його костей і тіла, і побачиш, чи не лихословитиме тебе у вічі”» (Іов 2, 4‑5). На що Господь сказав: «Ось він у твоїй руці! Лише життя його пощади» (пор. Іов 2, 6).
Далі читаємо про те, як приятелі та дружина Іова переконували його у тому, що Бог про нього забув, та заохочували його проклинати Господа. Іов так відповідав на всі їхні закиди: «Нагим вийшов я з материнської утроби, нагим і повернусь туди. Господь дав, Господь і взяв. Нехай ім’я Господнє буде благословенне!» (Іов 1, 21).
Можна лише здогадуватися, що відчував цей праведник. Господь його залишив, і гнів у його серці зростав. Він продовжував боронити праведність та велич Бога; молитва ставала дедалі розпачливішою. Кульмінацією гніву та болю Іова стали слова: «(…) кинув мене в болото, і я взявся попелом та пилом. Кричу до тебе, та ти мені не відповідаєш; встаю — та ти до мене уваги не прихиляєш. Став єси до мене жорстоким, твоєю сильною рукою мене бичуєш» (Іов 30, 19‑21).
Іов детально перелічує усі способи, як він міг би згрішити та образити Бога, однак вирішує залишатися Йому вірним. Найбільше розчаровує Іова витривале мовчання Бога під час цього духовного суду. Щире визнання гніву преображує ситуацію та розпочинає діалог Іова з Богом. «Хто то такий затемнює мої задуми нерозважливими словами?» — відповідає Бог (пор. Іов 38, 2), допомагаючи Іовові побачити свої особисті страждання у світлі Божому. Ось чому Бог допустив страждання Іова; хвороба, втрата найближчих та маєтку не були карою за невірність. Господь пригадує Іовові усі благодаті, які той отримав, та заохочує довіритися Його доброті; повірити, що Він має міць відновлювати тих, хто залишається Йому вірним. Мовчання Бога — це лише мовчання; воно не означає забуття, полишення чи прокляття. Іов щиро визнає свій гнів, що стає початком щирої розмови, яка веде до пізнання доброти Господа. Гнів жодною мірою не образив Бога. Далекий від того, аби покарати Іова за таке зухвальство чи залишити сам‑на‑сам із недолею, Господь перериває мовчання. Він відповідає своєму вірному слузі, Він та подвоює усі його багатства. Іов щиро визнає свою злість розпач, невдоволення гнів на Бога, і Господь це цінує.
Тому заохочую усіх молитися у гніві. Бог не образиться! Він чекає на відверту розмову.
о. Піт Веа, Catholic Exchange
Тізерне фото: В2С
фінансово.
Щиро дякуємо!
