Греко-католицький календар
Св. муч. Василиска
Апостол
Ді 15, 5-34
5 Та піднялися деякі з партії фарисеїв, які повірили, і говорили, що їм треба обрізатись і наказати, аби вони зберігали закон Мойсея. 6 Тож зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу. 7 Після тривалого обговорення Петро, вставши, сказав їм: Мужі-брати, ви знаєте, що з перших днів Бог зробив серед нас вибір, щоб моїми устами язичники почули слово Євангелія і повірили. 8 І Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши [їм], як і нам, Святого Духа; 9 жодної різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця. 10 То чому ж тепер випробовуєте Бога, намагаючись накласти учням на шию ярмо, якого не змогли понести ні наші батьки, ні ми? 11 Але віримо, що ми, як і вони, спасемося благодаттю Господа Ісуса. 12 Замовкли всі люди й слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки через них зробив Бог ознак і чудес між язичниками. 13 Коли вони закінчили, Яків у відповідь сказав: Мужі-брати, послухайте мене. 14 Симон розповів, як від самого початку навідався Бог, щоб вибрати з язичників народ для свого Імені. 15 І з цим узгоджуються слова пророків, як написано: 16 Після цього повернуся і відбудую зруйнований намет Давида, і руїну його відбудую, і підніму його, 17 щоб решта людей і всі язичники, над якими закликається Моє Ім’я, шукали Господа, – говорить Господь, який чинить це [все]; 18 відомі від віку [Богові всі Його діла]! 19 Тому я вважаю, що не треба завдавати турбот тим язичникам, які навертаються до Бога, 20 але застерегти їх, щоби стримувалися від ідольських жертв, розпусти, задушеного і крові. 21 Адже Мойсей з давніх поколінь має своїх проповідників у містах, і вони читають його книги в синагогах щосуботи. 22 Тоді апостоли, старші й вся Церква вважали за потрібне послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обраних з-поміж себе мужів: Юду, якого називали Варсавою, і Силу, – провідних мужів між братами. 23 І написали [таке] своєю рукою: Апостоли і старші, [і] брати, – вітання тим, хто в Антіохії, Сирії і Килікії, братам, які з язичників! 24 Ми почули, що деякі, кого ми не посилали, пішовши від нас, викликали у вас замішання вченням, яке схвилювало ваші душі, [навчаючи, що треба обрізатися і зберігати Закон]; 25 ми, однодушно вибравши мужів, вважали за потрібне послати їх до вас із нашими улюбленими Варнавою і Павлом – 26 людьми, які посвятили свої душі Імені нашого Господа Ісуса Христа. 27 Отже, послали ми Юду й Силу, і вони словами перекажуть те саме. 28 Сподобалося Духові Святому і нам не накладати на вас жодного більшого тягаря, за винятком цього необхідного: 29 стримуватися від жертв ідолам, крові, задушеного і розпусти. Добре зробите, як цього будете уникати. Бувайте здорові! 30 Посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, передали послання. 31 Прочитавши, ті зраділи від цієї потіхи. 32 Юда і Сила, будучи самі пророками, багатьма словами втішали і зміцнювали братів. 33 А коли вони перебули деякий час, брати їх відпустили з миром до тих, хто їх послав. 34 [Але Сила захотів залишитися там, а Юда сам повернувся в Єрусалим].
Євангеліє
Йо 10, 17-28
17 Саме тому любить Мене Отець, що Я кладу свою душу, аби знову прийняти її. 18 Ніхто не бере її від Мене, але Я сам віддаю її. Владу маю її віддати, і владу маю знову її прийняти; цю заповідь Я одержав від Мого Отця. 19 Через ці слова знову виникла незгода між юдеями. 20 Багато з них казали: Він має біса та є несамовитим! Навіщо слухаєте Його? 21 Інші казали: Ні, це не слова біснуватого. Хіба може біс відкрити очі сліпому? 22 Було тоді в Єрусалимі свято Відновлення; стояла зима. 23 Ісус ходив у храмі – в притворі Соломона. 24 Його обступили юдеї і говорили Йому: Доки будеш тримати нас у непевності? Якщо Ти Христос, скажи нам відкрито! 25 Ісус відповів їм: Я вам сказав, а ви не вірите. Справи, які Я чиню в Ім’я Мого Отця, вони свідчать про Мене. 26 Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, 27 [як Я вам сказав]. Мої вівці слухаються Мого голосу, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною, 28 і Я даю їм вічне життя, і вони не загинуть повік, і ніхто не забере їх з Моїх рук.
фінансово.
Щиро дякуємо!
