Єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава, який з вересня 2017 по листопад 2018 року очолював Технічний секретаріат акції «Папа для України», розповів про те, як він сприйняв звістку про смерть Франциска.
Його Екселенція зі зворушенням поділився враженнями від двох зустрічей з Понтифіком, які відбулися за дуже різних обставин — але залишили по собі подібні враження:
— Коли інформацію про смерть Папи Франциска вже офіційно підтвердили, то перше, що мені спало на думку, — це те, що ми, українці, маємо за що дякувати Богу. Адже Папа дуже часто говорив про Україну і згадував її у своїх публічних молитвах. Я не знаю, чи є ще якась країна у світі, яку Папа згадував так само часто, як Україну. Це відбувалося і на офіційних аудієнціях, і на молитвах на площі св.Петра. І навіть якщо у нас, в Україні, не всі слова Папи добре сприймалися, — та все ж немає жодного сумніву, що він дуже багато допоміг Україні. Як своєю молитвою та постійною увагою, так і гуманітарною допомогою. Починаючи від акції «Папа для України» і закінчуючи всіма гуманітарними ініціативами від початку повномасштабної війни.
Ми постійно перебували в центрі уваги Святого Престолу і особисто Папи Франциска. Тож сьогодні маємо за що дякувати Богові, бо Він, через Папу, справді багато нам дав.
Я особисто мав із Папою Франциском дві зустрічі. Перша відбулася, ще коли він не був папою, а я не був єпископом. Орден францисканців мав капітул у Буенос-Айресі. На завершення в нас була запланована Свята Меса під проводом архієпископа Буенос-Айреса, кардинала Берґольйо. Я був наймолодшим учасником капітулу і мав його зустріти перед осередком, де наше засідання відбувалося. Приїхав дуже скромний автомобіль; із нього вийшов старший чоловік і я, як міг, зробив спробу пояснити, що тут не можна паркуватися, бо має приїхати кардинал. А тоді я побачив перстень і хрест — і зрозумів, що кардинал уже приїхав. Я собі якось по‑іншому уявляв його приїзд; але в цьому й була вся специфіка Папи Франциска — скромність і небажання привертати до себе зайву увагу.
Мені було соромно, що я його не впізнав, тому потім я підійшов, щоби перепросити; але кардинал Берґольйо взагалі цим не перейнявся. Навіть зрадів, що справив на мене саме таке враження.
Вдруге ми зустрілися, коли він уже був Папою Франциском, а я — єпископом і головою Технічного секретаріату акції «Папа для України». У 2018 році, 15 березня, я прийшов до його приватних апартаментів у Домі св.Марти, щоби представити звіт про роботу Акції. Папа погортав цей звіт, але спитав мене лише про дві речі: як я особисто бачу всю цю роботу — і чи маю я час, при такій кількості обов’язків, на адорацію Пресвятих Дарів. І я думаю, що це багато що пояснює: найголовніше з‑поміж усіх обов’язків, хай би якими важливими вони були, — це мати час на молитву. Тож маємо дякувати і радіти, попри смуток в серці, що у наш час Бог дає нам відважних свідків, які проголошують Царство Боже так, як уміють.
Нам часом не все було зрозуміло; ми не зі всім погоджувалися чи не все зі сказаного Папою Франциском сприймали позитивно. Це можна пояснити відмінністю наших ментальностей. Латиноамериканська суттєво різниться від європейської. Проте немає жодного сумніву в тому, що наміри Папи Франциска були добрими, а доброта його серця була неперевершена.
Фото: під час прес-конференції про Акцію “Папа для України”. 2018 рік.
фінансово.
Щиро дякуємо!
