16 липня о 9:00 християни Волочищини матимуть непересічну духовну подію — паломницький хід до села Тарноруда, а саме – до храму Божої Матері Святого Скапрулярію, де колись зберігався чудотворний образ Ісуса Милосердного Тарнорудського.
Хода пройде вулицею Незалежності до будівлі заводу «Номінал» і зверне вулицею Фридрихівською. А далі – давньою дорогою – через Поляни та Канівське перехрестя. З іншого боку паломники вирушать через Писарівку, Кривачинці, Порохню, Завалійки і так обидва людські потоки зіллються у Тарноруді, де у храмі о 15:00 год. розпочнеться богослужіння. Урочистість очолить єпископ Леон Дубравський.
Прочани зможуть на власні очі побачити не менш давню та шановану відреставровану копію чудотворного образу, історія якого вельми цікава і сповнена пригод.
Вона вже давно стала у наших краях легендою і розповідає про чоловіка на ймення Андрій з Ріпни, що колись давно, ще за княжої доби вибрався на полювання недалеко від Тарноруди. І коли мисливець вибрався крізь терен на вершину пагорба, раптом побачив дивовижний образ Сумного Ісуса. До того в нього боліло довгий час серце, але як узяв він образ у свої руки, раптом пройшла біль і хворе серце з того часу його більше не турбувало. Схвильований знахідкою, мисливець відніс ікону до себе додому, але образ дивним чином повернувся а пагорби, понад Збручем. Так повторювалося кілька разів. Опісля того, повідавши про знахідку місцевому парафіяльному священику, мисливець Андрій з Ріпни погодився показати місце, де він знайшов образ, а священик порадив йому побудувати тут каплицю.
Далі переказ переносить нас у 1355-1365 роки, коли два брати, імена яких, на жаль, не збереглися, звели на місці каплиці перший дерев’яний римо-католицький храм. В 1754 р. його було перебудовано в пізньо-бароковому стилі коштом панів Чарторийських. Храм направду був величний: його оточували старі дерева, даючи затінок десяткам паломників… Хоч яким просторим був церковний двір, але він не міг вмістити всіх коней та возів під час прощ до чудотворного образу. Стіни ж самої будівлі храму мали до 1,5 м завтовшки, склепіння були вкриті чудернацькими рослинними орнаментами. Сім вівтарів, багато оздоблені, милували око…. Сам же чудотворний образ (69,5 на 54 см, олійна фарба на полотні) знаходився за трьома заслонами в головному вівтарі. Вже 1773 року образ «одягнули» в срібні шати з золоченою короною. З досліджень польських реставраторів відомо, що на початку XVIII століття ікона пережила пожежу, перемальовувалася, а потім, на жаль, зберігалася в занадто вологому приміщенні. Всі ці негаразди з образом відбувалися під час гонінь на католиків і Барської конфедерації. У 1920-му році Роговський вирішив вивезти чудотворний образ з Тарноруди до Тернополя. Відвозив його своїми гарними та спокійними кіньми селянин Кушнірчук. Як тільки виїхали за Тарноруду, слухняні коні, начебто, раптом зупинилися і не рушали, хоч як їх не змушували йти далі. Священик тоді розгорнув ікону і «благословив» нею село за спиною — і коні відразу побігли далі.
Так розпочалась довга дорога Тарнорудського чудотворного образу. За увесь цей час він побував у Тернополі, Луцьку, Рожищі та навіть у Кракові, у храмі Св. Казимира. Потім образ знаходився у Монастирі Терезіанок в сестри Остероде. Ще через сім років, завдяки зусиллям Чеслава Дрежка і громади містечка Зельонка Паслецька чудотворна ікона прибула у Зельонку. Образ там перебуває і до сьогодні. Збереглися записи у старовиних книгах, котрі розповідають про чудеса творені Тарнорудський Ісусом Милосердним.
Ось одне з них: коли в часи отця Броніслава Роговького (1910-ті) дах храму замість Гонту вкривали бляхою, майстру Хіполкові допомагав юнак на прізвище Волинський. За його свідченнями, на піддашшю над вівтарем лежала величезна кількість милиць, паличок та протезів тих, кого по вірі зцілив Господь. Сюди приходили з надією та вірою і католики, і православні. Історії розповідають, що якась жінка три години молилася Тарнорудському Ісусу над тілом свого сина потопельника і той ожив. Інша жінка з села Зайчики мала паралізовану руку, а після молитви оздоровилася.
Оригінал ікони Ісуса Тарнорудського, на жаль втрачено, але збереглися дві чудові копії, відзначені не менш цікавими свідченнями про чудотворні зцілення тих, хто вірив. Одна з них і сьогодні збирає паломників у містечку Зеленка Паслецька (Польща) на третю неділю вересня, коли в рамках церемонії подяки за врожай громада має дієцезіяльне свято. Друга ж була випадково віднайдена уродженцем села Тарноруда, Анатолієм Рєзніком у старій хаті його діда. Побувавши на реставрації ікона Ісуса Милосердного Тарнорудського тимчасово зберігається у єпископа Кам’янець-Подільської дієцезії Леона Дубравського, та готується повернутися у рідну Тарноруду. До Тарноруди ж, котра в свій час івнялася з такими культовими місцями як Зарваниця та Почаїв, прочани їдуть і сьогодні. Там, де Господь вперше явив свою милість багатьом саме за часів перебування образу Ісуса Милосердного Тарнорудського – там і сьогодні витає благодать. Й усіх, хто підносить очі та молитви до Неба – зцілює віра та Божа ласка.
Тел. для зв’язку з приводу паломницької ходи:
Отець Андрій +380985922344.
Міла Слободян +380680596240.
Андрій Майхер, краєзнавець, історик
фінансово.
Щиро дякуємо!
