Перевір, чи поставиш собі вподобайку
Живеш у короткочасній ейфорії або у тихому відчаї. Поперемінно. Сумуєш за миром і гармонією. Дай відповідь на запитання: чи насправді я приймаю себе? Начебто виклик. А це один з перших кроків до щасливого життя. Перевір, наскільки любиш себе.
Нелегко опинитися віч-на-віч перед питаннями на кшталт: «Чи я насправді приймаю себе? Чи я задоволений тим, ким я є? Чи бачу мету і сенс того, ким є?» Легкі та швидкі відповіді тут не досить надійні. Проте, ознаки самосприйняття можна побачити в повсякденному житті. Я перерахую десять симптомів, які — як я вважаю — легко помітні у людей, що дійсно приймають себе такими, якими вони є.
1. Ти щасливий
Люди, які приймають себе, щасливі. Це може здатися дивним, але перша ознака самосприйняття — це відчуття щастя. Скажете: «Починається порочне коло». Але люди, які дійсно задоволені тим, хто вони є, завжди мають хорошу компанію. 24 години на добу вони перебувають з людиною, яку люблять. Ця добре відома чарівна особа завжди з ними, в доброму і в злому. Мало що може зробити їх нещасними. Навіть якщо інші до них нечутливі або ставляться критично. Ті, хто дійсно себе любить, будуть переконані, що сталося якесь непорозуміння. А якщо ні, то, мабуть, ця нечутлива або критична особа має особисті проблеми. Результатом буде співчуття, а не гнів на цю людину.
2. Легко виходиш назустріч іншим, але також цінуєш самотність.
Люди, які приймають себе, легко виходять назустріч іншим. Чим більше ми приймаємо себе, тим глибше наше переконання, що нас теж полюблять. Тому ми випереджаємо їхнє прийняття і хочемо бути в їх компанії. Ми впевненим кроком входимо в кімнату, повну незнайомих людей, і без збентеження представляємося іншим. Про відкриття себе іншим ми думаємо, як про подарунок, який пропонуємо, про інших — як про дар, який слід прийняти з ввічливістю та вдячністю. Проте, якщо дійсно любимо себе, то цінуємо і смакуємо моменти самотності. Це правда, що для тих, хто приймає себе, самотність — це мир. Але для тих, кому бракує такого прийняття, це може означати біль і відчай. Досвід самотності як порожнечі призводить до того, що людина шукає розваг за будь-яку ціну — у газеті, чашці кави, у музиці, що грає на повну гучність.
3. Ти відкритий для добрих слів на свою адресу
Люди, які приймають себе, завжди відкриті для почуттів та компліментів. Якщо я дійсно приймаю себе і задоволений собою, то я буду в стані прийняти, що хтось дарує мені свої почуття. Я з вдячністю прийму від інших любов, як почесну відзнаку. Я не буду придушувати в собі невимовлене застереження: «Якщо би насправді мене знав (знала),то не полюбив би (не полюбила би) мене». Також буду здатний прийняти та присвоїти доброзичливу увагу та компліменти. Більш того, вони мені будуть приємні. Я ніколи не буду мучитися сумнівами щодо мотивів людини, яка робить мені комплімент: «Добре, але що ви насправді маєте на увазі?», «Чого ти хочеш від мене?» Я не буду бурмотіти єхидно собі під ніс: «Звичайно, ти це говориш не серйозно».
4. Ти можеш бути собою, незалежно від компанії та обставин
Люди, які приймають себе, можуть насправді бути самими собою. Залежно від ступеню самоприйняття ми виробляємо навколо себе атмосферу справжності. Іншими словами, щоб стати собою, насамперед треба прийняти себе. Тільки тоді будемо справжніми. Коли наші почуття будуть зранені, ми зможемо крикнути вголос: «О!» Любити та обожнювати іншу людину будемо щиро та відкрито будемо висловлювати свою любов і захоплення цією людиною. Побоювання, нерозуміння не мучитиме нас. Ми не будемо турбуватися про те, чи наше почуття взаємне. Одним словом, ми просто будемо самими собою.
Справжність означає, що нам не потрібно носити з собою — як багаж в нашій подорожі по життю — набір масок для кожного випадку. Це означає, що ми можемо чітко дати зрозуміти: я не зобов’язаний улещувати будь-кого, маю тільки обов’язок бути собою. Ви отримуєте те, що бачите. Це я і тільки я, оригінальне творіння Бога. Не шукайте копій, їх не існує. Більшість з нас так довго носили маски, що втратили відчуття, де закінчується роль і починається справжнє «Я». Але всі ми інстинктивно відчуваємо справжність. Коли нам вдається бути самими собою, ми відчуваємо полегшення, яке приносить щирість.
5. Живеш «тут і зараз»
Самосприйняття стосується теперішнього часу. Вчорашній «Я» — вже історія. Завтрашній «Я» — невідомий. Жити у відриві від минулого і без забігання в майбутнє не так просто. Проте, справжнє самосприйняття повинно стосуватися того, ким я є в даний момент сьогодення. Старий віршик говорить про це так:
«За ніщо свою бувшість вважає
Той, хто на буття — Я є! — волає
Не має значення, ким я був, чи, навіть, які робив помилки. Рахується тільки «Я» теперішній. Так само, прийняття себе теперішнього виключає передбачення себе майбутнього. Якщо покохав, або дозволив іншим покохати себе таким, яким я міг би бути, то така любов буде марною, а можливо, навіть руйнівною. Основою будь-якого справжнього почуття є відсутність будь-яких умов, в той час як потенційність закладає обумовленість: «Я буду любити тебе, якщо ти…» Дорогий старий Чарлі Браун одного разу сказав, що «найбільші страждання в житті виникають з великих можливостей».
6. Маєш до себе дистанцію
Люди, які приймають себе, можуть сміятися над собою. Занадто серйозне ставлення до себе майже завжди є симптомом невпевненості. Старе китайське прислів’я говорить: «Блаженні ті, хто може сміятися над собою. Ніколи не бракуватиме їм веселощів». Здатність визнавати свої власні слабкості та бажання й здатність сміятися над ними вимагають ще більшого почуття безпеки, ніж те, що дає самосприйняття. Тільки свідомість, що я в чомусь добрий, дозволяє визнати свої власні недоліки. Хто володіє цією таємницею, той зможе сміятися над ними, навіть коли вони вийдуть на яв, і люди дізнаються про них. «Я ніколи не обіцяв тобі килим з троянд, чи не так?».
7. Бачиш свої потреби та можеш про себе подбати
Дбаєш про свої потреби. Люди, які приймають себе, здатні розпізнавати та задовольняти свої потреби. Ті, хто здатний приймати себе, здатні також побачити свої потреби: фізичні, емоційні, інтелектуальні, соціальні та духовні. Тут справджується прислів’я, що милосердя починається вдома. Якщо я не люблю себе, я не зможу полюбити іншого. Спроби знехтувати власні потреби, можуть виявитися смертельними для людини. Ближнього потрібно любити, як себе самого. Це може здаватися очевидним, але насправді, чим більше я люблю себе, тим більше спонтанного, природного почуття я зможу запропонувати іншим.
фінансово.
Щиро дякуємо!
