«Сьогодні в нас не переслідують за віру, але віра в Ісуса Христа завжди вимагає зусиль. І нам потрібно завжди пам’ятати слова о. Владислава Буковинського, про те, що нашою Вітчизною на землі, як заповідь Небесної Вітчизн, є свята Церква», – сказав митрополит Астани архиєпископ Томаш Пета, проголошуючи проповідь під час урочистої Меси в Бердичеві 17 липня.
Відпустова урочистість у всеукраїнському санктуарії Матері Божої Бердичівської зібрала паломників з більш ніж 50-ти міст і населених пунктів України: від Новоград-Волинського і Хмельницького до Харкова і Сєвєродонецька, а також з Польщі, Білорусі, Молдови та Росії. Цьогорічну урочистість можна назвати особливою. Адже особливим для Католицької Церкви в усьому світі є і нинішній рік – Рік Божого Милосердя. Цей рік є особливим і для католиків України: адже нині Римо-Католицька Церква відзначає 25- ту річницю відновлення її структур і 15 річницю візиту в Україну Папи Йоана Павла ІІ. Цей рік особливий і для хранителів Бердичівської святині – Босих Кармелітів: вони відзначають 25-річницю свого повернення в Україну. Цей рік особливий і для мешканців Бердичева: у вересні в далекій Караганді відбудеться беатифікація їхнього земляка Слуги Божого о. Владислава Буковинського. А паломництво з Хмельницького до Бердичева, яке також стало традиційним і нині було присвячене Ювілею Божого Милосердя, в цьому році також ювілейне – 25-те за рахунком.
«Кожне паломництво по-своєму особливе, – ділиться враженнями Наталя Якобчук з парафії св. Анни (м. Хмельницький), яка бере в ньому участь вже втретє. – Особливість цьогорічного саме в тому, що воно було присвячено Божому Милосердю. А його конкретний прояв я бачу в тому, як дорогою нас приймали люди …»
«У цьому паломництві, – каже молодий житомирянин Мирослав Бодомер, – я досвідчив, як Бог дає сили, щоб долати втому. А ще – наскільки великою силою є молитва. Без молитви я би, мабуть, впав на другий день».
Однією з найстарших учасниць паломництва з Хмельницького була 79-річна Олена Юрчина з Віньківців (Хмельницька обл.). «Як не дякувати Богу, – каже п. Олена, – що і досі дає сили для паломництва. Ходжу сюди починаючи з 2005 року. Дуже хотіла піти в цьому році – адже мені є за кого просити Бога: за синів Івана і Дмитра, за їхніх дружин, за внуків і правнуків. Та за кілька тижнів розболілось коліно. Боялась, що не зможу піти, довго молилась і біль пройшов, а під час подорожі не відчувала ні болю, ні втоми, ні мозолів. Йти мені було зовсім не важко…». Ті, котрі йшли разом з п. Оленою, підтверджували, що вона, на подив іншим, пройшла увесь шлях в голові колони, і не тільки жодного разу не скористалась пропозицією проїхати якусь частину дороги автівкою, але й коли ці пропозиції починали її дратувати, відповідала на них словами Ісуса, сказаними св. Петрові у відповідь на пропозицію пожаліти себе.
«У повсякденному житті я не маю можливості побути наодинці з собою і з Богом, – сказала бердичівлянка Марія Стасюк, котра також йшла з Хмельницького. – Паломництво, а я ходжу вже 6-ий раз, дає мені таку можливість. Цього разу конференції, що їх проводили священики-капуцини, допомогли мені багато зрозуміти і, можна сказати, віднайти себе. Залишивши позаду шлях паломництва і входячи в рідне місто, я ніби входила у нове життя, залишаючи позаду прикрощі й образи, що були в минулому … А необхідність йти, долаючи втому і біль в ногах, давала можливість відчути себе переможцем ».
З усіх паломницьких груп найдовший шлях подолали учасники ХІХ паломництва з Києва – їхня подорож тривала 8 днів. Про атмосферу, яка панувала серед його учасників, розповіли Дмитро і Тетяна Лисенки зі столичної парафії св. Олександра: «Кожна катехеза, яку ми чули під час паломництва, була для нас як дощ, що приносить прохолоду і полегшення у спекотну днину».
Найчисельніша група паломників – 568 чоловік – прийшла з Шепетівки. Серед них були 8 молодих людей з парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у білоруському містечку Будслав, де знаходиться найбільш шанований католиками Білорусі образи Матері Божої. Дехто з них прийшли в Бердичів вперше, а – дехто вже вдруге, втретє, вшосте … «Цього року, – розповідає Христина Єфімович, – паломництво пройшло швидко, яскраво і весело. З багатьма познайомились, тепер маємо багато друзів в Україні. А ще – нам дуже подобаються пісні українською мовою і для тих з нас, хто приходить сюди не вперше, ця мова стає рідною».
«Кожного року, коли настає літо, – каже п. Софія Гольчевська з Понінки, – ми живемо чеканням цієї урочистості. Наша парафія належить до Кам’янець-Подільської дієцезії, маємо свій марійний санктуарій в Летичеві, але наші серця міцно зв’язані з цим місцем. В цьому році 50 наших парафіян прийшли сюди пішки, 20 приїхали на велосипедах, а ще багато приїхали вчора автобусами. Мої діти почали ходити сюди в 6-річному віці, а зараз їм вже за 30. Під час нічного чування, яке завершувало паломництво, я молилась за скоріше закінчення війни, за зцілення поранених, визволення полонених, за те, щоб припинились діяння диявола на нашій землі. Розумію, нашими гріхами ми заслужили більших кар, але вірю, що тепер, в рік Божого Милосердя, Господь прислухається до наших молитов».
З таким наміром – молитись за мир в Україні – до Бердичівської Божої Матері прийшли в цьому році багато паломників. З цим же наміром сюди приїхала група віруючих з Харкова, яку очолив о. Анатолій Клак МІС – відстань до Бердичева вони подолали на велосипедах. І з таким наміром багато паломників, не дивлячись на втому після кількох днів пішої ходи, взяли участь у нічному чуванні яке тривало з 22.00 до 6.00 години ранку і включало молитву Розарія у процесії навколо храму, молитву Коронки до Божого Милосердя, заступницькі молитви тощо.
І багато хто, з ким довелось спілкуватися, просили передати слова подяки тим, хто провів організаційну роботу, як по підготовці і проведенню паломництва, так і самої урочистості.
«Як і кожного року, – сказав о. Бенедикт Крок, котрий відповідав за службу порядку на урочистості, – ми бачили своє завдання в тому, щоб святкування пройшло без яких-небудь прикрих пригод, щоб усі паломники, які до нас прибудуть, почували себе максимально зручно і комфортно. Це стосується і служби порядку, і тих, хто відповідав за розташування паломників, і санітарної служби тощо, в яких були задіяні більше семи десяти місцевих парафіян. Адже не секрет, і це стосується безпосередньо служби порядку, що такі урочистості притягують різних людей – всі приходять, щоб молитися, але й можуть бути і такі, хто приходять, щоб скористатися з того, що людина замислилась … Тому служба порядку і потрібна …».
«В нинішньому році, — додає співорганізатор урочистості п. Максим Железницький, — ми з метою забезпечення порядку тісніше співпрацювали з поліцією, з СБУ. Я дуже вдячний нашим парафіянам які разом, як одна сім’я, працювали для того, щоб наші паломники могли добре себе почувати і щоб їм хотілось знову і знову приходити до нашого санктуарію, двері якого відкриті для кожного і не тільки в дні урочистостей, але й протягом усього року».
Центральним пунктом урочистості, яка розпочалась покладанням квітів до пам’ятника св. Йоану Павлу ІІ, стала св. Меса, в якій, разом із архиєпископом Томашем, співслужили Голова Єпископату України Львівський митрополит архєпископ Мечислав Мокшицький, ординарій Кишинівської дієцезії (Молдова) єпископ Антон Коша, і численна група українських єпископів і священиків. Серед учасників урочистості були представники державної влади, дипломатичні представники іноземних держав в Україні, представники міністерства закордонних справ Польщі.
Господарів урочистості – Босих Кармелітів – привітав з 25-річчям їх повернення в Україну заступник провінціала Краківської провінції цього Ордену о. Петро Ник OCD. «Останні події, – сказав він, – показують, що свободу не можна вибороти раз і назавжди. Її потрібно відстоювати», і запевнив у солідарності і молитві за Україну. Про солідарність з Україною говорив також і віце-міністр закордонних справ Польщі п. Ян Дзедзічак. Він подякував полякам, що живуть в Україні як за те, що вони зберігають свою польську ідентичність, так і за те, що, проявляючи лояльність до Української держави, громадянами якої вони є, сумлінно працюють заради її розвитку, захищають її і віддають за неї своє життя на Сході.
«Наша спільна молитва – найкраще свідоцтво нашої віри в наше майбутнє, в те, що ми подолаємо усі випробування, які стоять перед нами», – сказав народний депутат України п. Олександр Ревега. Слова подяки усім хто, взяв участь в урочистості, висловили голова Житомирської обласної ради п. Анжеліка Лабунська та Бердичівський міський голова п. Василь Мазур.
На короткому брифінгу, який відбувся по закінченні урочистості, архиєпископ Томаш Пета, архиєпископ Мечислав Мокшицький, єпископ Антон Коша та хранитель Санктуарію отець Рафаїл Мишковський OCD відповіли на питання журналістів.
«Кожна конфесія, – сказав для CREDO архиєпископ Мечислав, – має свої святині, свої санктуарії. Ми можемо приходити для кожного з них – і до православних, і до греко-католицьких, як і наш санктуарій Матері Божої Бердичівської, який служить, перед усім, римо-католикам, відкритий для віруючих усіх конфесій. Ми вважаємо, що має бути один загальнонаціональний римо-католицький санктуарій, який би був знаком нашої єдності у вірі».
«До цього я хочу додати, – сказав єпископ Антон Коша, – що життя багатьох наших вірних пов’язане з Україною. І тому багато з них відвідували і відвідують Бердичівський санктуарій. Цього разу сюди приїхала група вірних на чолі з двома настоятелями парафій. Сьогодні неділя, але вони залишили свої парафії, щоб бути на цій урочистості. Це говорить про те значення, яке ця святиня має для католиків Молдови. Приїжджають сюди паломника і з інших країн. Тому, мені здається, потрібно вважати санктуарій Матері Божої Бердичівської не всеукраїнським, а міжнародним».
«В Молдові проживає багато українців, – продовжив владика Антон, – тому усе, що відбувається в Україні нам не тільки не байдуже, але й дуже близьке. З початком війни на Сході ми молимося новеннами за мир в Україні. Ми знаємо причини, але нікого не осуджуємо. І бажаємо вам, щоб Католицька Церква в Україні стала місцем, де можуть спільно молитися представники різних націй». Його Преосвященство також відзначив видимі зміни на краще, які він особисто спостерігає, буваючи в Україні. «Україна розвивається, – сказав він, – і мені приємно це бачити».
Отець Рафаїл Мишковський OCD висловив подяку міністерству культури Польщі за допомогу санктуарію, а архиєпископ Мокшицький, дякуючи представникам державної влади за участь в урочистості, наголосив на необхідності вирішення питання про повернення будинків і споруд, які історично належали бердичівському монастирю Босих Кармелітів. Присутній на брифінгу керівник відділу у справах релігій і національностей Житомирської облдержадміністрації п. Олександр Пивоварський висловив пропозиції щодо вшанування пам’яті о. Владислава Буковинського.
Фото: Віктор Залевський
фінансово.
Щиро дякуємо!
