Для мене ніколи не було переконливим, коли якась жіночка — без огляду на те, чи вона черниця, чи мирянка — казала, що закохалася в Ісуса. Слово «закохалася» в цьому контексті було для мене надзвичайно неприємним.
Я ніяк не могла второпати, чого це кожна сильно віруюча людина, яку я зустрічала, була в Нього закохана. Інколи навіть почувалася через це гіршою за інших. Ну бо, може, я несправжня християнка, якщо я не закохалася в Ісуса?
Для мене Ісус завжди був Братом. Ну бо якщо Бог — Отець, то Ісус, Його Син, — мій Брат. Це для мене було очевидне. Я не могла дивитися на Нього як на Нареченого. Пісня пісень завжди була для мене описом подружніх стосунків, і ніколи — стосунками Бога й людини. Я не знаю, чи це добре, чи ні, але вже знаю, що моє сприйняття Ісуса як Брата не є нічим гіршим, ніж сприйняття Його як Нареченого.
Ну бо, бачте, — скільки людей, стільки шляхів спасіння. Скільки особистостей — стільки стежок до Бога. Кожен відкриває Його крізь призму свого досвіду, прагнення, рис. І зрештою, кожному Бог об’являється інакше й до кожного приходить у свій спосіб. Одного Він навідує в палаючому кущі, а другого в легкому подуві.
Якщо Христос для тебе є Братом і Другом, то пам’ятай, що це фантастика — мати такого Брата і Друга. Якщо Він для тебе є Нареченим — знай, що це прекрасно, мати такого Нареченого.
Без огляду на те, якою любов’ю ти Його обдаруєш, Він — незмінний, і незмінно хоче обдарувати тебе повнотою.
Дякую Тобі, Отче, в ім’я Ісуса Христа, що дав мені пізнати Твого возлюбленого Сина як мого Брата і Друга. У Ньому розквітає моя довіра до Тебе, Небесний Тату, через Нього дай мені пізнати Твоє святе серце. Амінь.
За матеріалами: Deon
фінансово.
Щиро дякуємо!
