На вулицях Калькутти її впізнавали за білим сарі з блакитним обрамленням. Саме в Індії Мати Тереза розпочала свою місію доброчинства, де опікувалась бідними та хворими.
«Люди хочуть хліба, вони голодні. Але існує значно страшніший голод, і цей голод — брак любові», — казала вона.
Якось до притулку Матері Терези приїхав журналіст робити про неї репортаж. Він спостерігав, як вона миє рани немічним і безпритульним, після чого сказав, що навіть за мільйон доларів не погодився б цього робити. На що Матір Тереза відповіла: я також за мільйон цього б не зробила; я роблю це для Бога.
«Найважливіше у служінні Матері найбіднішим із бідних було те, що вона бачила у кожному з них Христа», — пригадує сестра Беніта, монахиня з Індії.
Коли Мати Тереза дізналася про вибух на Чорнобильській станції, вона вирішила їхати в Україну. Її подорож починається з Москви, де вона просить радянське керівництво створити благодійний фонд для постраждалих внаслідок Чорнобиля. Їй відмовляють. Як написала газета «Нью-Йорк Таймс», у Кремлі не дозволили закордонній релігійній організації на чолі з Нобелівською лауреаткою займатися благодійною діяльністю в СРСР.
Далі Мати Тереза вирушає в Україну. В аеропорту вона уникає питання журналістів, чи має плани зустрічатися з релігійними дисидентами. «Я не втручаюсь у політику», — ці слова Матері Терези цитує «Нью-Йорк Таймс». У Києві монахиня зупинилась у Флорівському жіночому монастирі. Звідси вона їде до селища поблизу Чорнобиля та все ж таки зустрічається з католиками, чия віра не визнавалася радянською владою.
«Священик сповістив, що вона буде; прийшло дуже багацько людей, ми всі стояли тут на подвір’ї, її зустріли, вона була така невисокого зросту, усміхнена. А так як вона нашої мови не знала, то просто усміхалася. Враження було таке сердешне», — пригадує вірянка парафії Воздвиження Святого Христа у Києві Аделя Лернер-Гаєвська.
Мати Тереза відвідувала київську каплицю на Святошині у день встановлення хреста в церковному саду, що мав бути знаком єдності Сходу та Заходу. Ця парафія була єдиним місцем богослужінь на Київщині для католиків, тож під час візиту відомої монахині зібралося чимало людей. Як розповідають очевидці, паркан був щільно оточений кінною поліцією, а за присутніми стежили працівники спецслужб.
«Я тоді служив міністрантом, прислужував біля священика. Пам’ятаю, як вона на амвоні давала своє свідчення, а потім я на цьому амвоні Слово Боже читав людям. І це мене так підносило, тримало. Але в 10 років що ти там розумієш? У 10 років я просто тішився, що був поруч із нею», — каже святошинський парафіянин Віктор Сенківський.
«Мати Тереза дивилась таким поглядом… Я вперше побачила в житті погляд, у якому немає жодного лукавства. Я бачила людину, яка євангелізує, як казав Йоан Павло ІІ, не словами, а своїм поглядом, поглядом любові. Бо я тоді була зовсім невіруюча», — каже вчителька англійської мови Олена Лебухорська.
Послідовниць святої Матері Терези у народі називають «калькутками». Після розвалу Радянського Союзу вони з’явились і на пострадянському просторі.
«Вони розповідають, що Богородиця Діва Марія сказала їм у певний спосіб, що тут, на території колишнього Радянського Союзу, сестри-калькутки матимуть 15 домів. Наскільки я розумію, це колишні 15 республік Радянського Союзу», — розповідає о. Олексій Самсонов.
В Україні наразі діє один монастир сестер Матері Терези, де немає жодної українки. За правилами ордену, жінки, які стають черницями, повинні їхати на місію в іншу країну. Звідси їхня назва «сестри-місіонерки».
«У Києві немає жодної сестри-українки, є постійні три сестри, одна з них — із Польщі, інша — зі Швейцарії та ще одна сестра з Індії. Інші сестри в Україні доїжджають, вони не постійні. Тричі на тиждень вони годують людей, які не мають їжі. Також організовують ночівлю для таких людей, на третьому поверсі Дому є місце, де безхатченки можуть переночувати», — каже отець Олексій.
Людей у стані сп’яніння у монастир не впускають. При цьому сестри та їхні волонтери регулярно працюють з алкозалежними і планують створити в Україні реабілітаційний центр для людей, залежних від алкоголю.
«Мати Тереза сказала би “робіть маленькі, звичайні речі, дивись, де ти можеш проявити увагу до людей навколо тебе, навіть у вашій власній родині, хто потребує цього маленького жесту доброти і любові”», — каже о. Браян Колодєйчук, постулатор канонізаційного процесу Матері Терези.
Ярина Матвійчук, Голос Америки
фінансово.
Щиро дякуємо!
