Навіщо турбуватися, коли ті, що в чистилищі, й так підуть на Небо, а тим, що в пеклі, й так уже нічого не допоможе?
Хороше запитання — бо за простим, на перший погляд, формулюванням лежить уся проблема сенсовності молитви за померлих. У ньому криється невіра в те, що ми можемо допомогти померлим, і навіть переконання, що у них своє життя, а у нас своє. А може, дехто думає, що молитви за померлих вигадали священики, які хочуть заробити на них або на Месах за душі наших родичів? Теза ніби розумна, — але чи правдива, чи просто зухвала? Давайте подивимося глибше.
Сумнів в обґрунтованості молитви за померлих витікає з двох слушних тверджень. Одне каже, що молитва не допоможе душам у пеклі, друге — що ті, хто перебуває в чистилищі, і так підуть на небо. Давайте спочатку розглянемо заяви, а потім подивимося, чи зроблений висновок є правильним.
Що стосується розумності молитов за померлих, які вже в пеклі, тут немає претензій. Справді, молитва їм не допомагає, отож навіщо молитися за них? Ну, а хто за них молиться? Ми молимося за покійних, а не за тих, хто знаходиться в пеклі. Але хтось скаже — якщо за померлих, то й за тих, що в пеклі. Добре; але хто знає, які з померлих у пеклі? Ми сподіваємося, що наші мертві — в чистилищі, й саме тому ми молимося за них. Ми не можемо розділити мертвих на тих, хто в пеклі, й тих, хто в чистилищі. Це справа Бога. Ми, якби молилися за покійного, думаючи, що він знаходиться в пеклі, заподіяли би йому шкоду, бо не знаємо де він перебуває насправді.
о. Войцех Венґжиняк, Niedziela
фінансово.
Щиро дякуємо!
