Моралісти й економісти, певно, визнають це абсурдним, але…
Мій батько позичив одному чоловікові чималу суму. Той не повертав. Певно, не мав із чого. Я знав його здавна: знаю, що він ніколи не був багатим, а його сім’я перебувала у складному становищі. Певно, йому було тяжко з тим, що він не повертає боргу. Він соромився цього й уникав зустрічей із моїм татом. А коли вже їм випадало десь зіткнутися, то викручувався. Казав, що скоро-скоро вже віддасть. Але не віддавав. Отже, чесним він не був. На мою думку, йому з цим було тяжко жити. І тяжко було моєму доброму батькові.
Я пішов до боржника. Дав йому частину суми, яку він був винен моєму татові. Попросив, аби він свій борг повернув. Якщо не весь, то принаймні на більшу частину тут вистачить. Так і сталося. Можна би сказати, що я, син, (частково) сплатив своєму батькові борг іншої людини.
Чи я зазнав на цьому втрати? Так. Формально — це моя втрата. У мене були гроші, я міг їх витратити на що захочу, але я віддав тій людині, що була боржником мого батька.
Але насправді то я не втратив нічого. Мої бо гроші потрапили до батька, а його кишеня для мене ж завжди відкрита. Він не раз давав мені гроші, причому щедро. Якби мені щось знадобилося, він би мені дав, що мав.
Відмінність поміж мною і Сином Людським така, що я сплатив батькові тільки частину боргу знайомого. А Ісус сплатив Отцю все за всіх.
Відпусти ближньому його провину. Ти нічого не втратиш, бо «кишеня» Бога Отця для тебе завжди відкрита.
Ярослав Дудала, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
