11 листопада, у день національного свята Польщі, о 9.00 ранку в храмі Божого Провидіння у Варшаві, дільниця Вілянув, розпочалася перша Свята Меса. Храм нарешті добудували й відкрили для вірних.
Що цікавого варто знати про цю святиню?
Звідки взялася ідея збудувати храм Божого Провидіння
Поставити храм на честь Провидіння було ухвалено ще 1791 року, зробили це посли Чотирирічного сейму. Через два дні після проголошення Конституції 3 травня сейм Речі Посполитої прийняв ухвалу, «аби на пам’ятку про це святиня як вотум від усіх станів була збудована і Всевишньому Провидінню присвячена». Король Станіслав Август пожертвував для цієї мети лазєнківське узгір’я, раніше вже призначене на будівництво місцевого храму. Кульманіційним пунктом святкування першої річниці ухвалення Конституції було закладення наріжного каменя під цю святиню (1792). На жаль, усього за два тижні після цього на польські землі вторглися російські війська. Будівництво храму виявилося неможливим через розділи Польщі.
Через три тижні після того, як Польща отримала свою незалежність (1921), рішенням Законодавчого сейму було стверджено волю продовжувати зобов’язання Чотирилітнього сейму. Святиню мала відбудувати Польська держава. Було проголошено офіційний конкурс на новий проект храму. З п’ятнадцяти проектів, підготовлених до другого етапу цього конкурсу (1930), одноголосно було вибрано проект Богдана Пнєвського. Цього разу місцем для храму визначили Мокотовські поля. Однак вибух ІІ Світової війни (1939) зробив і це будівництво неможливим.
ХХ і ХХІ століття
Спротив будуванню святині Божого Провидіння послідовно висловлювали комуністичні власті повоєнної Польщі, хоча потребу її будівництва підтримували чергові Примаси: кардинал Август Хльонд і кардинал Стефан Вишинський. З ініціативою повернутися до ідеї збудування храму Божого Провидіння виступив у вільній Польщі кардинал Юзеф Ґлемп, однак будівельні роботи розпочалися допіру після урочистого вмурування наріжного каменя 2 травня 2002 року.
Роботи, що активно почалися 2003 року, були перервані 2004‑го й поновилися ад 2008 року, після того як кардинал Казимир Нич, новий митрополит Варшавський, створив Центр Божого Провидіння, який узявся до різних завдань, а зокрема збирання коштів на будівництво та нагляд за ходом робіт.
Будівництво святині Божого Провидіння підтримали своїми пожертвами понад 80 тисяч доброчинців з усієї Польщі та з‑за кордону.
Як виглядатиме храм Божого Провидіння?
Головна нава, яка може вмістити 1500 сидячих місць, відділена від бічної нави колонами.
Бічні каплиці й вівтарі утворюють історичну послідовність, яка дає змогу поглянути на історію Польщі в перспективі діяння Божого Провидіння. Це будуть: Каплиця Хрещення на згадку про початки християнства на польських землях; Марійна каплиця на пам’ятку про Ясногурський обіт короля Яна Казимира як приречення захищати віру і ширити культ Матері Божої; каплиця Страждань і Примирення, яка символізує страждання польського народу, зокрема в Катині та Аушвіці; каплиця Свободи, на пам’ять про св. Йоана Павла ІІ та кардинала Стефана Вишинського, а також про рух «Солідарність».
Поміж каплицями будуть розміщені десять вівтарів: «вівтар св. Станіслава» як захисника прав людини, покровителя громадянського суспільства; «вівтар Ягеллонського університету» як символу польської науки; «вівтар Унії з Литвою» як символ ідеї співіснування різних народів в одній державі; «вівтар Грюнвальда і Собору в Констатці» як спомин про період боротьби на захист свободи і релігійної толерантності; вівтар «Польща — країна толерантності», присвячений Павлу Влодковіцу, захисникові інтересів Польщі у спорі з хрестоносцями, учасникові Констанцького Собору (1414—1418), де пролунала теза про можливість мирного співіснування християнських і поганських народів; «вівтар Конституції 3 травня», який є нагадуванням про час формування фундаментів сучасної польської держави; «вівтар Національних повстань», який відсилає до періоду розділів Польщі, коли діяли, зокрема, св. Брат Альберт і св. Рафал Каліновський; «вівтар Повернення Незалежності» на пам’ять Львівських орлят і учасників польсько-більшовицької війни 1920 року; «вівтар ІІ Речі Посполитої» зі згадкою про св. Фаустину, і «вівтар Варшавського повстання».
Виконання каплиць і різьблених кам’яних вівтарів доручено найкращим польським митцям.
При храмі Божого Провидіння постав Пантеон великих поляків — місце поховання і пам’яті найвидатніших польських патріотів та людей культури й науки. На цю пору тут уже поховані, зокрема, священик і поет Ян Твардовський, капелан Катинських сімей о. Здислав Пешковскі, останні президент РП у визнанні Ришард Качоровскі, перший міністр закордонних справ ІІІ РП Кшиштоф Скубішевскі.
У цій частині храму знаходяться також реліквії, зокрема, св. Йоана Павла ІІ, блаж. о. Єжи Попєлушка, св. Уршулі Лєдуховської, св. Анджея Боболі, св. Станіслава Папчинського та св. архиєпископа Зиґмунта Щенсного Фелінського.
Святиня Божого Провидіння в цифрах
Храм Божого Провидіння на Вілянові — найбільша святиня Варшави. Її висота разом із хрестом — 75 м. Кубатура — 122 тис. куб. м. Головна нава має площу в 1742 кв. м., бічна — у 862 кв. м., пресвітерій же — 437 кв. м. Вівтар із білого мармуру має виміри 411/140 см., а на покриття куполу пішло 30 тонн міді.
За матеріалами: Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
