«Ми пережили Рік Милосердя; вознесімо до Бога пісню подяки за дари, які отримали, і попросимо про бальзам милосердя, благаючи простити наші провини і дати нам дар пробачення, щоб і ми могли пробачати інших», – такими словами у першу неділю Адвенту звернувся до парафіян ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський, розпочинаючи урочисту Месу в санктуарії Божого Милосердя у Вінниці, присвячену завершенню Ювілейного року.
Завершення Року Милосердя в цій парафії співпало с закінченням парафіяльних місій, які проводили о. Андрій Мацьків ОМІ й о. Віталій Подолян ОМІ. Протягом тижня парафіяни мали можливість почути проповіді отців-місіонерів, присвячені різним аспектам духовного життя, взяти участь у зустрічах для чоловіків, жінок, молоді, дітей, приступити до таїнства Покаяння і Примирення, взяти участь у Хресній Дорозі.
«Парафіяльні місії, – сказав о. Андрій, – на відміну від реколекцій, які служать якби для підживлення релігійного життя людини – грубо їх можна порівняти з зарядкою акумуляторів – спрямовані на те, щоби дати можливість віруючій людині ненадовго зупинитись, озирнутись, подивитися на своє християнське життя і побачити, що їй потрібно виправити у своїх стосунках з Богом і ближніми. Передусім – із найближчими: членами родини, іншими парафіянами. Тому місія складається як би з двох частин: перша частина – це приготування до примирення з Богом і ближніми в Таїнстві сповіді; друга — святкування плодів цього примирення: Євхаристія, подяка Богові, подяка Пресвятій Діві Марії … Під час місії люди отримують дуже багато, для засвоєння усього цього потрібен час. Тому через рік-півтора в парафіях, як звичай, проводиться повторення місій …».
На зауваження про те, що під час місій дуже багато людей приходили на Службу Божу в будні дні о. Андрій відповів: «Парафіяльні місії готуються заздалегідь – молитвою, спеціальними проповідями … Існує таке упередження, що людина завжди віддасть перевагу якимсь своїм заняттям, копанню картоплі чи чомусь в такому дусі. Але коли про цей захід оголошено заздалегідь, коли про нього нагадують – людина починає цього чекати і коли дочекається – відкладе і картоплю і будь-що інше …».
«Рік Божого Милосердя, – сказав для CREDO владика Леон, – був часом, коли ми засівали … Ми слухали, що говорив про Боже Милосердя Святіший Отець Франциск, заглиблювались у Святе Писання, такі його фрагменти, як, наприклад, притча про Доброго Самарянина. Це спонукає завжди пам’ятати про те, що Милосердний Бог хоче, щоб і ми, ті, хто носимо ім’я християн, були милосердними до інших. Пам’ятаючи про це, ми зможемо впроваджувати милосердя в усі сфери нашого життя: в родині, на праці, у своєму повсякденному оточенні, в суспільстві, в державі … Мені особисто найбільше хотілось би, щоб настало примирення в усіх родинах, щоби батьки, які залишили своїх дітей, знову повернулись до своїх родин, щоб між собою примирились сусіди, щоб примирились усі ворогуючі сили в державі і щоби в стосунках між державами теж запанувало примирення. Бог дав кожному народу свою мову, але є мова, яку розуміють усі – це мова любові. Дуже би хотілося, щоб цією мовою навчились говорити всі президенти, голови держав. Тоді весь світ зміг би побачити, що ми, християни, вміємо протягувати руку навіть ворогам і заклик бути милосердними був би почутий не одними тільки християнами».
Про необхідність впроваджувати милосердя в наше повсякденне життя, щодня роблячи вчинки милосердя, говорив, проголошуючи проповідь, о. Андрій Мацьків ОМІ, наголошуючи, що «тільки любов робить нас спадкоємцями Божої обітниці, робить нас братами і сестрами у Христі».
Від імені усіх парафіян п. Ганна Куньовська подякувала єпископу Леону Дубравському за те, що відвідав парафію, а подружжя Володимир і Антоніна Полушкіни подарували спечені парафіянами короваї священикам, що проводили місії.
Відповідаючи на слова подяки, Його Преосвященство сказав, що, входячи в час Адвенту – час очікування пришестя Господа Ісуса Христа — було би добре, щоб питання «Для чого Ісус прийшов на землю?» люди ставили один одному, а особливо діти батькам і батьки дітям, щоби, відповідаючи на нього, люди йшли «за Христом, Котрий веде до спасіння, бо йдучи за проводирями світу, ми обов’язково заблукаємо». Владика заохотив парафіян ділитись з усіма почутим під час парафіяльних місій, повторювати заповіді, катехизм, і «тоді люди бачитимуть ваші добрі вчинки і навертатимуться».
«Війна на Донбасі, – продовжив ординарій, – нищить фізично, але є й інша війна, яка нищить нашу країну духовну. Тому тепер особливо потрібно свідчення християн, потрібні добрі родини, добрі батьки, добрі матері – те, що безбожний світ хоче знищити».
Перед тим, як уділити пастирське благословення, владика Леон освятив місійний хрест на подвір’ї храму, який вірні вшанували поцілунком. Урочистість закінчилась підготовленою виставою, в якій парафіяльна молодь на сучасний лад показала притчу про Блудного Сина.
фінансово.
Щиро дякуємо!
