Літургійні читання на 7 червня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Св. свящмуч. Теодота, єп. Анкирського

Апостол
Ді 15, 5-34

5 Та піднялися деякі з партії фа­­рисеїв, які повірили, і говорили, що їм треба обрізатись і наказати, аби вони зберігали закон Мойсея.
6 Тож зібралися апостоли та стар­ші, щоб розглянути цю справу.
7 Після тривалого обговорення Петро, вставши, сказав їм: Мужі-брати, ви знаєте, що з перших днів Бог зробив серед нас вибір, щоб моїми устами язичники почули слово Євангелія і повірили. 8 І Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши [їм], як і нам, Святого Духа; 9 жодної різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця. 10 То чому ж тепер випробовуєте Бога, намагаючись накласти учням на шию ярмо, якого не змогли по­нес­ти ні наші батьки, ні ми? 11 Але віримо, що ми, як і вони, спасемося благодаттю Господа Ісу­са.
12 Замовкли всі люди й слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки через них зробив Бог ознак і чудес між язичниками.
13 Коли вони закінчили, Яків у відповідь сказав: Мужі-брати, по­слу­­хайте мене. 14 Симон розповів, як від самого початку навідався Бог, щоб вибрати з язичників народ для свого Імені. 15 І з цим узгоджуються слова про­­років, як написано: 16 Після цього повернуся і відбу­дую зруйнований намет Давида, і руїну його відбудую, і підніму його, 17 щоб решта людей і всі язич­ни­ки, над якими закликається Моє Ім’я, шукали Господа, — говорить Гос­подь, який чинить це [все]; 18 відомі від віку [Богові всі Його ді­ла]!
19 Тому я вважаю, що не треба завдавати тур­бот тим язичникам, які навер­таються до Бога, 20 але застерегти їх, щоби стри­му­ва­­­лися від ідольських жертв, роз­пус­ти, задушеного і крові. 21 Адже Мойсей з давніх по­ко­лінь має своїх проповідників у міс­тах, і во­ни читають його книги в сина­гогах щосу­боти.
22 Тоді апостоли, старші й вся Цер­к­ва вважали за потрібне послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обра­них з-поміж себе мужів: Юду, якого називали Варсавою, і Силу, — про­відних мужів між братами. 23 І написали [таке] своєю рукою: Апостоли і старші, [і] брати, — ві­тання тим, хто в Антіохії, Сирії і Ки­лікії, братам, які з язичників! 24 Ми почули, що деякі, кого ми не посилали, пішовши від нас, ви­кликали у вас замішання вченням, яке схвилювало ваші душі, [нав­чаючи, що тре­ба обрі­затися і збе­рі­га­ти Закон]; 25 ми, однодушно вибравши му­жів, вважали за потрібне послати їх до вас із нашими улюбленими Вар­навою і Павлом — 26 людьми, які посвятили свої душі Імені нашого Господа Ісуса Хрис­та. 27 Отже, послали ми Юду й Силу, і вони словами перекажуть те саме. 28 Сподобалося Духові Святому і нам не накладати на вас жодного більшого тягаря, за винятком цього необхідного: 29 стримуватися від жертв ідолам, крові, задушеного і розпусти. Добре зробите, як цього будете уникати. Бувайте здорові!
30 Посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, передали послан­­ня. 31 Прочитавши, ті зраділи від цієї по­тіхи. 32 Юда і Сила, будучи самі про­ро­ками, багатьма словами втішали і зміцнювали братів. 33 А коли вони перебули деякий час, брати їх відпустили з миром до тих, хто їх послав. 34 [Але Сила захотів залишитися там, а Юда сам повернувся в Єру­са­лим].

Євангеліє
Йо 10, 17-28

17 Саме тому любить Мене Отець, що Я кладу свою душу, аби знову прийняти її. 18 Ніхто не бере її від Мене, але Я сам віддаю її. Владу маю її віддати, і владу маю знову її прийняти; цю заповідь Я одержав від Мого Отця.
19 Через ці слова знову виникла незгода між юдеями. 20 Багато з них казали: Він має біса та є несамовитим! Навіщо слу­ха­є­­те Його? 21 Інші казали: Ні, це не слова біснуватого. Хіба може біс від­кри­ти очі сліпому?
22 Було тоді в Єрусалимі свято Відновлення; стояла зима. 23 Ісус ходив у храмі — в при­творі Соломона. 24 Його обступили юдеї і говорили Йому: Доки будеш тримати нас у не­певності? Якщо Ти Христос, ска­жи нам відкрито! 25 Ісус відповів їм: Я вам сказав, а ви не вірите. Справи, які Я чиню в Ім’я Мого Отця, вони свід­чать про Мене. 26 Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, 27 [як Я вам сказав]. Мої вівці слу­хаються Мого голосу, і Я знаю їх, і во­ни йдуть за Мною, 28 і Я даю їм вічне життя, і вони не загинуть повік, і ніхто не забере їх з Моїх рук.

Біблійні роздуми