Роздуми до Слова Божого на Різдво Господнє
Кесар Август вчинив велику ласку економіці Віфлеєма, коли видав наказ переписати «всю землю». З Вифлиєма походила королівська династія Давида і всі, хто був з його роду йшли туди записатися. За часів Ісуса було немало людей, які себе ідентифікували з тим знатним родом, хизуючись славетним предком. Одні належали до аристократії, інші були з менш видатних родин. «Дім Давида» переживав протягом останніх восьми століть досить драматичні моменти історії: поділ Царства, захоплення земель Ізрáїля іноземними імперіями — одним словом потомків Давида розкидало не тільки по всій землі ізраїльській від «Дан до Версавії», але і за її межами.
Уявіть собі тепер невеличке селище — містечко, яке живе з торгівлі та дрібного скотарства і до якого починають з’їжджатися потомки Давида з усіх куточків Близького Сходу. Щоб зрозуміти значенні цієї події для Віфлеєму, можна уявити собі якесь невеличке містечко, в якому мають відбутися олімпійські ігри, або якийсь міжнародний фестиваль, чи чемпіонат з футболу.
Що відбувається в цей час на дорогах вулиць? Усі зайняті приїздом гостей, готують додаткові місця для ночівель, будують заїзд. Торгівля в ці дні набирає неабиякого розмаху. Усі бігають і метушаться, щоб не пропустити цей сприятливий для економіки час. Саме тому не було місця в заїзді, коли Йосиф і Марія вирушили до Вифлиєму. Більш впливовіші потомки Давида «забронювали» собі місця в навколишніх заїздах.
Чи хтось у такій біганині звернув увагу на вагітну дівчину 16 років, яка їхала верхом на віслюку, і на чоловіка, руки і обличчя якого прикрашали сліди праці. Чи міг би повірити власник готелю, що він тільки що виставив Бога за двері.
Серед суєти Віфлеєму, Народжене Дитя, яке лежить у яслах, є проханням Бога, проханням, щоб зупинитися і поклонитися цій Безмежній Любові. Здається, що наше сьогодення дещо подібне до тієї метушні — ловимо нагоду, щоб збільшити оберти нашого «життєвого бізнесу». Щоб тільки це нам не коштувало зустрічі з Новонародженим. Парадокс, але найбільше метушні саме на Різдвяні свята!
Першими свідками народження Божого Сина стали звичайні пастухи, які вночі стерегли своїх отар. Чому саме вони? З історичної точки зору, відповідь на це запитання є дуже простою — Ісус народився поза містом, десь в околицях Віфлеєму, де поруч були пасовиська, тому пастирі, були найближче до цієї події. Бенедикт XVI у своїх роздумах над Дитинсвом Ісуса, говорить, що цю правду можна розуміти і в духовному сенсі — пастирі духовно були близько цієї події, у своєму нутрі вони були недалеко від Бога. Перші свідки Різдва належали до простих, вбогих людей, котрих потім похвалив Ісус (Бенедикт XVI, Ісус з Назарету. Дитинство). Господь прагне бути особливо близько до тих, хто проживає десь на полях, узбіччях міста, узбіччях життя. Богочоловік Христос сьогодні в постаті крихітного Дитяти особливо прагне вийти до тих, хто не живе в темпі цього світу.
Господь Ісус прагне бути близько Тебе!
фінансово.
Щиро дякуємо!
