Роздуми над Божим Словом на урочистість Різдва Христового
Кесар Август зробив великий подарунок економіці Віфлеєма, коли видав наказ переписати «всю заселену землю». З Вифлеєма походила королівська династія Давида і всі, хто був з його роду, йшли туди записатися. За часів Ісуса чимало людей ідентифікували себе з тим знатним родом, хизуючись славетним предком. Одні належали до аристократії, інші були з менш видатних родин. «Дім Давида» переживав протягом останніх восьми століть досить драматичні моменти історії: поділ Царства, захоплення земель Ізрáїля іноземними імперіями — одним словом потомків Давида розкидало не тільки по всій землі ізраїльській від «Дан до Версавії», але і за її межами.
Уявіть собі тепер невеличке селище — містечко, яке живе з торгівлі та дрібного скотарства і до якого починають з’їжджатися потомки Давида з усіх куточків Близького Сходу. Щоб зрозуміти значення цієї події для Віфлеєму, можна уявити собі якесь невеличке містечко, в якому мають відбутися Олімпійські ігри або чемпіонат світу з футболу (або міжнародний фестиваль чи пісенний конкурс «Євробачення»).
Що відбувається в цей час на вулицях? Усі зайняті приїздом гостей, готують додаткові місця для ночівель, будують і розширюють заїзди. Торгівля в ці дні набирає неабиякого розмаху. Усі бігають і метушаться, щоб не пропустити цей сприятливий для бізнесу час. Саме тому й не було місця в заїзді, коли Йосиф і Марія прибули до Вифлеєму: більш впливові нащадки Давида «забронювали» собі місця в навколишніх заїздах і гостинних дворах.
Чи хтось у такій біганині звернув увагу на вагітну дівчину 16 років, яка їхала верхом на віслюку, і на чоловіка, чиї обличчя і руки прикрашали сліди праці? Чи міг би повірити власник готелю, що він тільки-но виставив за двері самого Бога?
Серед суєти Віфлеєму, Народжене Дитя, яке лежить у яслах, є проханням Бога: проханням зупинитися і поклонитися цій Безмежній Любові. Здається, що наше сьогодення дещо подібне до тієї метушні — ловимо нагоду, щоб збільшити оберти нашого «життєвого бізнесу». Щоб тільки це не коштувало нам зустрічі з Новонародженим. Парадокс, але найбільше метушні саме на Різдвяні свята!
Першими свідками народження Божого Сина стали звичайні пастухи, які вночі стерегли своїх отар. Чому саме вони? З історичної точки зору, відповідь на це запитання є дуже простою: Ісус народився поза містом десь в околицях Віфлеєму, де поруч були пасовиська — тому й пастирі були найближче до цієї події. Бенедикт XVI у своїх роздумах над Дитинством Ісуса говорить, що цю правду можна розуміти також і в духовному сенсі: пастирі були близько цієї події духовно — у своєму нутрі вони були недалеко від Бога. Перші свідки Різдва належали до простих, вбогих людей, котрих потім похвалив Ісус (Бенедикт XVI, Ісус з Назарету. Дитинство). Господь прагне бути особливо близько до тих, хто проживає десь на полях, на околицях міст, на узбіччях доріг і на узбіччях життя. Сьогодні Богочоловік Христос в постаті крихітного Дитяти особливо прагне вийти до тих, хто не живе в темпі цього світу.
Господь Ісус прагне бути близько Тебе!
фінансово.
Щиро дякуємо!
