Тобі сьогодні тяжкувато? Якщо ні, то добре, але гірші дні все одно настають після кращих… Отож можеш до них підготуватися.
У нас для тебе є три перевірені поради, як не піддатися знеохоченню. Особливо ж у зимові дні.
1. Усвідом, що на другій півкулі — літо!
Теплий вітер овіває поля й огортає крони дерев. Дуже-дуже поволі наближаються перші ознаки осені: прохолодніші світанки, нижче світло, що б’є в очі, довгі вечори, які можна провести за товстою доброю книжкою або з кимсь добрим та його історіями… Це такий наш перехід серпня у вересень, який я особисто дуже люблю.
Також я думаю, що існують інші види з вікна, аніж багатоповерхівки з сірого чогось там, туман і білборди обік дороги у дві смуги, — і що це має створити в мені чергову набуту, а не вроджену потребу. Що існують узгір’я Шотландії, фіорди Норвегії, широкі русла рік у Новій Зеландії, дивні зібгані в складки дороги у Патагонії. Думаю, що той сірий стиснутий об’єм, який я бачу за вікном, це дуже… обмежене бачення.
2. Навчися, коли гребти, а коли пливти за течією
Життя як життя, воно неоднорідне й часом шепоче, як лісний потічок, а часом несеться, як гірська річка. У цих двох течіях треба зорієнтуватися й бачити, коли веслувати немає сенсу, бо течія зашвидка, а коли лагідна хвиля аж запрошує до регулярних і сильних рухів веслами.
Тобто: знай, коли розслабитися, і знай, коли перти вперед на всіх парах.
3. Спробуй поборотися з переконанням, яке напевно застрягло в думках:
що з цим Богом — як із далеким родичем, який то листівку вишле, то якось подзвонить, але близького контакту з ним нема. Він як той родич, який загалом є, але якби було інакше, то ніщо би всерйоз не змінилося.
Хоч би як тривіально це звучало, але Бог насправді хоче нашого щастя. Він хоче, щоб ми розвивалися, творили щораз то нові й кращі зв’язки з іншими, допомагали одне одному. Він не задовольняється складною ситуацією і хоче нашого постійного розвитку, нових відкриттів, доброго досвіду, творчості, креативності, будування зв’язків із цим світом та спроб зробити з нього місце краще й радісніше.
Він хоче нашого добра вже тепер, тут, на землі, серед інших людей та інших створінь, яких так само є Автором. Він не той комунальний працівник, який фарбує стіни чим має, а митець, художник, який аквареллю творить тонкі картини світу. В такого Бога я вірю, і це не зміниться.
Міхал Левандовскі, Deon
фінансово.
Щиро дякуємо!
