Греко-католицький календар:
Мучч. Нікона та його учнів, з ним замучених
Іс. 29, 13-23
13. І сказав Господь: «Через те, що цей народ устами тільки зближається до мене й губами тільки мене шанує, а серце своє віддалив від мене, і страх його передо мною – то лише вивчена заповідь людська, 14. тому я і далі творитиму з цим народом дивне диво й чудовину, щоб мудрість їхніх мудрих пропала й розуму не стало в їхніх розумників.» 15. Горе тим, що ховають глибоко свої задуми, щоб перед Господом їх затаїти, що чинять свої справи в темряві і говорять: «Хто нас побачить, хто взнає нас?» 16. Яке ж то безглуздя! Хіба гончаря вважатимуть за глину? Чи виріб скаже про того, який його зробив: він мене, мовляв, не зробив? Чи скаже посуд до гончаря: він, мовляв, не розуміє? 17. Хіба не трошки ще, не трошечки, і Ливан перестане бути садом, а сад не будуть вважати за ліс? 18. Того дня глухі почують слова книги, очі сліпих прозріють із темряви та пітьми. 19. І бідні дедалі більше у Господі веселитимуться, і вбогі між людьми радітимуть Святим Ізраїля. 20. Бо гнобителя не стане, глузливець ізникне, пропадуть усі, що неправду берегли, 21. що засуджували ближнього словами, що наставляли судді пастку в брамі й правого неправно набік відсували. 22. Тому так говорить Господь, що відкупив Авраама, домові Якова: «Яків не буде більше стидатися, обличчя його більш не червонітиме. 23. Бо він побачить діло рук моїх у себе, він буде святити моє ім’я; Святого Яковового будуть святити, Бога Ізраїлевого жахатись.
Бт. 12, 1-7
1. Господь сказав до Аврама: “Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його я тобі покажу. 2. А я виведу з тебе великий народ і поблагословлю тебе; та й зроблю великим твоє ім’я, а ти станеш благословенням. 3. Благословитиму тих, що тебе благословляють, і проклинатиму того, хто тебе проклинає. Тобою всі племена землі благословлятимуться.” 4. І пішов Аврам, як сказав йому Господь, пішов і Лот з ним. Було ж Аврамові 75 років, коли він вийшов із Харану. 5. Взяв Аврам Сараї, свою жінку, Лота, свого братанича, і все майно, що набули, і людей, що придбали в Харані, та й рушили в дорогу в Ханаан-край і прийшли в Ханаан-край. 6. Аврам пройшов його аж до місця Сихем, до діброви Море. А жили тоді в тому краї ханааняни. 7. І з’явився Аврамові Господь і сказав: “Потомкам твоїм дам я цю землю!” І спорудив він там жертовник Господеві, що з’явивсь йому.
Прип. 14, 15-26
15. Простодушний іме віри кожному слову; | розумний уважає на свої кроки. 16. Мудрий боїться й відвертається від зла, | а дурний зухвалий у своїй самовпевненості. 17. Запальна людина робить дурниці, | розважливий – зносить усе. 18. Простаки наслідують дурноту, | розумні ж увінчаються знанням. 19. Ледачі перед добрими вклоняться, | а безбожні перед праведних дверима. 20. Бідний навіть сусідові нелюбий, | в багатого ж є сила друзів. 21. Грішить той, хто гордує ближнім; | щасливий той, хто жалує вбогих. 22. Чи ж не збочують тії, що замишляють лихо? | Милість і правда тим, хто добро замишляє. 23. Кожна праця приносить користь; | пуста балаканина – голод. 24. Вінець мудрих – їхній хист; | корона дурних – безглуздя. 25. Вірний свідок рятує ДУШІ: | хто дихає брехнею, той – облуда. 26. В Господнім страсі – міцне довір’я людини, | і її діти матимуть притулок.
фінансово.
Щиро дякуємо!
