Літургійні читання на 16 травня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Свв. мучч. Тимотея й Маври.
Переставлення преп. Теодосія, ігум. монастиря Печерського, спільнотного життя засновника.
Св. Луїджі Оріоне

Апостол
Ді 10, 1-16

1 У Кесарії [жив] один чоло­вік на ім’я Корнилій – сотник пол­ку, який називався Італійським. 2 Був він побожний і богобоязний разом з усім своїм домом: давав ба­га­­то милостинь людям і завжди мо­лив­ся Богові. 3 Бли­зь­ко дев’ятої години дня він явно побачив у видінні, що Божий ангел зійшов до нього і сказав йому: Корнилію! 4 Він же, поглянувши на нього, охоплений страхом, запитав: Що, Гос­поди? А Той сказав йому: Твої молит­­ви й твої милостині згадані пе­ред Богом. 5 Тепер пошли людей до Йопії і по­клич Симона, того, який зветься Пет­ром. 6 Він гостює в одного Симона, що виправляє шкури і живе біля моря, [він скаже тобі слова, якими спа­сеш­­ся ти і весь твій дім]. 7 Коли відійшов ангел, котрий говорив з ним, він покликав двох слуг і одно­го побожного воїна з тих, які слу­жили в нього. 8 І, розповівши їм усе, він послав їх до Йопії.
9 А наступного дня, як ішли вони дорогою і наближалися до міста, Пет­ро в шостій годині піднявся на покрівлю по­мо­литися. 10 Він був голодний і хотів їсти. Поки вони готували, найшло на нього видіння. 11 І побачив він відкрите небо і якусь річ, яка спускалася [до нього], немов велика скатертина, [прив’я­за­на] з чотирьох країв; вона спус­кала­ся на землю. 12 Там були всі земні чотириногі [звірі], плазуни й небесні птахи. 13 І пролунав голос до нього: Встань, Петре, заріж і їж! 14 Та Петро сказав: В жодному разі, Господи! Адже я ніколи не їв ні­чого поганого і нечистого! 15 І знову, вдруге до нього голос: Що Бог очистив, того не вважай за погане! 16 Це сталося тричі, але відразу піднялася та річ на небо.

Євангеліє
Йо 6, 56-69

56 Хто споживає Моє тіло і п’є Мою кров, той перебуває в Мені, і Я в ньому. 57 Як послав Мене живий Отець, так і Я живу через Отця, — і той, хто буде споживати Мене, житиме через Мене. 58 Це є хліб, який зійшов із неба. Не так, як батьки [ваші манну] їли й по­мер­ли, а хто споживатиме цей хліб, бу­де жити вічно!
59 Так говорив Він, навчаючи в синагозі в Капернаумі. 60 Чимало Його учнів, почувши це, казали: То жорстокі слова! Хто мо­же їх слухати? 61 Ісус же, знаючи в собі, що Йо­го учні нарікають через це, сказав їм: Чи це вас спокушує? 62 А що ж буде, як ви побачите, що Син Людський підіймається ту­ди, де був раніше? 63 Дух оживляє, а тіло ніяк не до­по­магає. Слова, які Я вам сказав, є дух і життя. 64 Але є деякі з вас, які не вірять! Ісус із самого початку знав, хто є ті, які не вірять, і хто є той, котрий Його зра­дить. 65 І Він додав: Тому Я сказав вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо йому не було дано від [Мого] Отця.
66 Від того часу багато хто з Його учнів відійшов геть і вже не ходив з Ним.
67 Тоді Ісус сказав дванадцятьом: Може, і ви хочете відійти? 68 А Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого ми підемо? Ти ма­єш слова вічного життя; 69 і ми повірили й пізнали, що Ти є Святий — [Син живого] Бога!

Преподобного:

Апостол
Євр 13, 7-16

7 Згадуйте ваших на­став­ни­ків, які проповідували вам Боже Слово, і, дивлячись на кінець їх­нього жит­тя, наслідуйте їхню віру. 8 Ісус Христос учора, сьогодні й навіки Той самий!
9 Не піддавайтеся різним чужим вченням. Адже добре підкріпляти сер­ця благодаттю, а не стравами, від чо­го не отримали користі ті, які так жи­вуть. 10 Маємо жертовника, з якого не мають права їсти ті, які служать на­метові.
11 Адже тіла тих тварин, кров яких за гріх первосвященик вносить до Святого, спалюються поза табором. 12 Тому й Ісус, щоб освятити на­род своєю кров’ю, постраждав по­за брамою. 13 Тож виходьмо до Нього поза табір, несучи Його наругу, 14 бо ми не маємо тут постійного міста, але шукаємо майбутнього. 15 Отже, через Нього завжди при­­­носьмо жертву хвали Богові, тобто плід уст, що прославляють Йо­­го Ім’я. 16 Не забувайте про добро­чин­ність і спілкування, бо такі жертви до вподоби Богові.

Євангеліє
Мт 11, 27-30

27 Все передав Мені Мій Отець, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; ані Отця ніхто не знає, лише Син — і той, кому тільки бажає Син від­крити.
28 Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, — і Я облегшу вас! 29 Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, — і знайдете спо­кій своїм душам. 30 Адже Моє ярмо любе, і Мій тягар легкий».

Святого:

Апостол:
1Кор 12, 31−13, 13

31 Тож ревно дбайте про більші дари, а далі я вам показую ще кра­щий шлях.

1 Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любові не маю, то став я дзвінкою мід­дю або гучним кимвалом. 2 І коли маю пророцтво, осягнув усі таємниці й повноту знання, коли маю повноту віри, так що гори пе­ре­ставляю, але любові не маю, — то я ніщо. 3 І коли я роздам усе своє майно, ко­ли віддам своє тіло на спалення, але любові не маю, то жодної ко­рис­ті не матиму.
4 Любов довго терпить, любов ми­­лосердна, не заздрить, любов не ве­личається, не гордиться, 5 не поводиться непристой­но, не шукає свого власного, не спа­лахує гнівом, не задумує лихого, 6 не радіє з несправедливості, а радіє з істини; 7 все переносить, усьому довіряє, завжди надіється, усе перетерпить.
8 Любов ніколи не минає. Хоч існу­ють пророцтва, та припи­нять­ся; хоч є мови, та замовкнуть; хоч є знан­ня, та зникне. 9 Адже ми знаємо частково й про­рокуємо частково. 10 Коли ж настане досконале, [тоді] припиниться часткове. 11 Коли я був дитиною, то й го­во­рив, як дитина, думав, як дитина, ро­­зу­мів, як дитина. Коли став до­рос­лим чо­ловіком, то відкинув ди­тяче. 12 Тепер бачимо, як у дзеркалі, не­­ясно; тоді ж — обличчям до облич­чя. Те­пер знаю частково, а тоді пі­знаю так, як і сам був пізна­ний.
13 Тепер залишаються ці три: віра, надія, любов; та найбільша з них — любов.

Євангеліє
Мт 25, 31−40. 46

31 Коли прийде Син Людський у cвоїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі cвоєї слави; 32 і зберуться перед Ним усі на­роди, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів; 33 і поставить овець праворуч, а козлів — ліворуч. 34 Тоді Цар скаже тим, які пра­во­руч: Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приго­товане вам від створення світу. 35 Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напої­­ли; чужинцем був Я, і ви Мене при­й­­няли; 36 не мав одягу, і ви Мене о­дяг­нули; хворів, і ви Мене відвідали; у в’яз­ниці був Я, і ви прийшли до Мене”. 37 Тоді озвуться до Нього правед­ники, кажучи: “Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли? 38 Коли ми бачили Тебе чужин­цем і прийняли, або нагим і о­дяг­нули? 39 Коли ми бачили Тебе хворим, або у в’язниці, і прийшли до Тебе? 40 Цар у відповідь скаже їм: “Воістину кажу вам: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зро­били Мені”.
46 І підуть ті на вічне покарання, а праведники — на життя вічне».

Біблійні роздуми