У капуцинському склепі у Сенджішові Малопольському поховали єпископа Станіслава Падевського.
Чин похорону відбувся 1 лютого. Провести в останню дорогу владику Станіслава прибули єпископи з України та Польщі, брати-капуцини, священики та вірні.
Як відомо, 29 січня 2017 року у віці 84 років, на 67 році чернечого життя, 60 році священства і 22 році єпископства відійшов до Господа Станіслав Падевський з Ордену Братів Менших Капуцинів — з кустодії України і Краківської провінції.
фото: Telewizja Sędziszów Małopolski / Facebook
Подаємо коротку біографію єпископа Станіслав Падевського.
Станіслав Падевський народився 18 вересня 1932 року у Новій Гуті Бучацького повіту у Тернопільському воєводстві. Після війни 1 грудня 1945 року був разом з родиною переселений з рідної землі, яка була включена у склад Радянського Союзу, до Нового Містечка, що в Польщі, недалеко Нової Солі. Освіту свою почав ще в рідній місцевості, але з огляду на так звану «репатріацію» і примус оселитися на так званих «повернених» (Польщі від Германії) землях, середню школу закінчив в Новому Містечку. Далі навчався в педагогічному і загальноосвітному ліцеї у Новій Солі.
27 серпня 1949 року розпочав новіціат в монастирі капуцинів в Сендішові Малопольському під керівництвом магістра отця Аполінарія Борковського. В ордені він отримав чернече ім’я — Венантій. 28 серпня 1950 року склав перші чернечі обіти. Два роки пізніше Станіслав Падевський розпочав філософскько-богословські студії у Кракові. 19 вересня 1953 року він склав вічні обіти, а 24 лютого 1957 року прийняв з рук єпископа Станіслава Роспонда рукоположення у пресвітери.
Після рукоположення отець Станіслав був скерований до праці в капуцинській парафії в Битомі, де виконував обовязки вікарія і катехета. По двох роках повернувся до Кракова, щоб катехізувати у школах і щоб вчити співу молодих братів з капуцинської семінарії. У 1961-1964 роках навчався в Люблінському Католицькому Університеті на факультеті Гуманістичних Наук в Інституті польської філології. По трьох роках перебування у Любліні продовжив навчання в Краківському Ягелонському Університеті у Кракові. Магістерський іспит склав 22 червня 1966 року, захищаючи працю під назвою: «Слов’янські справи у польському і латинському письменництві за часів Зигмунта Старого».
У липня 1964 року він був скерований до Вроцлава, де був пастирем студентів. По року був перенесений до монастиря і парафії в Кросно, де виконував служіння катехета середніх шкіл. У 1970-1973 році був настоятелем монастиря у Кракові і служив сповідником Сестрам Бернардинкам і Сестрам Служебницям. У 1973 році він переїхав до Розвадова (Стальова Воля), де до 1976 року був катехетом, а від 1976 року до 1985 виконував завдання настоятеля монастиря і адміністратора парафіїі. E 1976 році Капітула Провінції довірила йому функцію Провінціального Вікарія, яку він виконував протягом двох строків (1976-1985). У 1985-1988 році отець Станіслав працював у Пілі, а потім був направлений до Сендішова Малопольського.
З Сендішова отець Станіслав Падевський на запрошення священиків, які працювалив Україні, виїхав у 1988 році на терени Радянського Союзу для служіння католикам і допомоги священикам. Впродовж першого року перебування в Україні він служив у Барі, Полонному, Києві, Старокостянтинові, Шепетівці. У 1989 році отець Станіслав оселився у Старокостянтинові, щоб займатися справою повернення старокостянтинівського храму і монастиря. У 1990 році він був призначений настоятелем парафії у Старокостянтинові. 7 червня 1991 року отець провінціал визначив отця Станіслава Падевського делегатом Провінціала Краківської провінції в Україні і Радянському Союзі. До його компетенції належало: прийняття кандидатів до Ордену, представництво отця Провінціала і Провінції перед церковною і державною владою, координація апостольства і життя братів.
Після того, як 1992 році було передано капуцинам вінницький капуцинський храм, отець Станіслав 6 жовтня 1992 року був офіційно призначений єпископом Яном Ольшанським першим капуцинським настоятелем після повернення капуцинів до Вінниці.
Після трилітнього перебування у Вінниці 13 квітня 1995 року отець Станіслав був призначений Папою Йоаном Павлом II титулярним єпископом дієцезії Тігія і єпископом-помічником Камянець-Подільської дієцезії. 10 червня 1995 року з рук архієпископа Антоніо Франко, постольського нунція в Україні, єпископське рукоположення у кафедральному соборі у Камянці-Подільському.
10 жовтня 1998 року єпископ Станіслав був призначений єпископом-помічником у Львівській архідієцезії при боці кардинала Мар’яна Яворського. 4 травня 2002 був призначений першим ординарієм новоутвореної Харківсько-Запорізької дієцезії. 10 липня 2002 року мав місце урочисте введення на єпископський престол в кафедральному соборі у Харкові. Завдання ординарія єпископ Станіслав Падевський виконував до 19 квітня 2009 року, до моменту виходу на емеритуру.
Після завершення служіння ординарія дієцезії єпископ Станіслав виразив бажання повернутися до Польщі у ряди капуцинів Краківської провінції. На його особисте прохання Уряд Провінції скерував його до братерської спільноти у Кєльцах. Однак через декілька місяців повернувся в Україну, щоби далі служити католикам. З огляду на прогресуючу хворобу був вимушений повернутися до Польщі і замешкати у монастирі в Сендішові Малопольському.
29 січня 2017 року у своїй монастирській келії в сендішовському монастирі відійшов до Господа, щоб разом з усіма святими очікувати дня воскресіння померлих.
1 лютого 2017 року у Сендішові Малопольському відбувся похорон отця капуцина і єпископа Станіслав Падевського. Він був похований у монастирській гробниці на цвинтарі Сендішова.
За інформацією о. Костянтина Морозова OFMCap
фінансово.
Щиро дякуємо!
