На французькому книжковому ринку з’явилася нова категорія бестселерів. Це, як правило, автобіографічні описи великих навернень. На це звертає увагу паризька газета «La Croix».
Такий тип одкровень має в Церкві багату традицію. Достатньо згадати «Сповідь» св. Августина або спогади Андре Фроссара «Бог існує, я зустрів Його». Сьогодні такі публікації з’явилися знову, і то у великій кількості. На думку видавців, особливий попит саме на таку літературу сьогодні існує тому, що спільнота віруючих відчуває серйозну дестабілізацію. Натомість свідчення «блудних синів» підбадьорюють, показуючи суть католицької віри, те, що в ній найбільше приваблює. Це також гарний подарунок для друзів або родичів, які перебувають у пошуку.
Автобіографії неофітів — література дуже особиста, інтимна, навіть, ексгібіціоністська. Тому вона також дуже різноманітна. Проте, як стверджує «La Croix», в історіях про навернення можна визначити кілька спільних рис. Передусім — особисту кризу, яка передує наверненню, пошук сенсу життя або боротьбу з сумнівами. Прийняття віри призводить до повного відродження, переміни свого життя.
Досить часто в описах навернень також з’являється надприродний елемент, явне диво або навіть особисте одкровення. Моріс Кайє, автор книжки «Я був масоном», згадує, наприклад, що коли він молився за зцілення своєї дружини, то почув виразний голос, який не був ані його внутрішнім голосом, ані голосом совісті. Він сказав: «Це добре, що ти молишся за зцілення, але що ти хочеш Мені пожертвувати?»
Як читаємо в «La Croix», сучасні навернення не є плодом інтелектуального дозрівання; в них часто присутній елемент ірраціонального, як казав апостол Павло: «Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих». Неофіти не навертаються в «освічений католицизм», а вибирають традиційний або навіть традиціоналістський тип побожності та духовного життя. «Багато з них віднаходять себе в релігії, повній ладану й золота», — цитує «La Croix» соціолога релігії Жана Луї Шлеґеля.
За матеріалами: Radio Watykańskie
фінансово.
Щиро дякуємо!
