Роздуми над Словом Божим на п’ятницю І тижня Великого Посту
Слова Ісуса про праведність Його учнів звучать надзвичайно вимогливо: коли ваша праведність не перевищить праведності книжників і фарисеїв, то не ввійдете до Царства Небесного. Що означають ці слова? Книжники навчали праведності по Закону, а фарисеї її ретельно дотримувалися. Здається, краще зробити було просто неможливо! Та одного разу до Ісуса підійшов багатий юнак і запитав: все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує? (Мт 19, 20) Щоб увійти у Царство Боже, вже замало тільки знати і виконувати Закон, який ставив людину у певні рамки. Тут потрібна праведність, що перевершуватиме межі Закону, який Ісус прийшов не усунути, а виповнити: Ви чули, що було сказано прадавнім… а Я кажу вам… Тим самим Ісус не скасовує старого Закону, тільки його поширює. Йдеться, отже, про надлишкову, надмірну праведність, яка не задовольняється межами дозволеного і ніколи не каже Богові «досить».
Ісус не очікує самої лише зовнішньої порядності: «не вбивай», але дбає про серце віруючого та освітлює сферу його намірів: кожний, хто гнівається, підпадає під суд. Цивільний суд судить лише вчинки людини, та рідко коли — її наміри. Ісус же прагне, щоб ми були не лише зовнішньо законослухняні, але й над усе слухали Бога серцем: «ви чули»… і «Я кажу вам». Праведність, отже, — це діалог Бога і людини, а не людини і Закону.
Мінімальні відносини між людьми були виражені старозавітнім законом «не вбиватимеш» — це означає дати іншому можливість жити. Очевидно, що Ісус прагне від своїх учнів далеко більшої праведності! Він пропонує позбутися гніву, бо гнів — це брак любові, це перекреслення людини як брата, а гнів людини не чинить справедливості Божої (Як 1, 20).
Подібно відкидає ближнього той, хто називає його «нікчемою», єврейською РАКА — пустоголовий, хто нездатний створювати і підтримувати відносини з людьми. Однак проблема зовсім не в іншому, а в тобі! Саме ти підпадеш під верховний суд, бо, перекресливши ближнього, вбиваєш себе як його брата.
А хто скаже: «дурню» — той підпадає під вогняну геєну. Нечасто можна побачити Ісуса аж таким суворим! Дурень, безумний, грецькою МОРОС, — це людина, не здатна до відносин із Богом: Каже безумний у своїм серці: «Немає Бога!» (Пс 14, 1). Коли засуджуєш когось як нездатного і безнадійного до вічного життя та діалогу з Богом, сам у собі запалюєш вогняну Геєну. Того, хто не прагне примиритися з ближнім, Ісус позбавляє права брати участь у літургії, адже примиренню з Богом має передувати примирення Його синів.
Шукаймо, отже, згоди, доки ми в дорозі. Вона завжди можлива, коли разом ідемо до нашого Отця. Це найкращий для Нього дар.
фінансово.
Щиро дякуємо!
