Пустиня як час залишання
Коли народ побачив, що Мойсей забарився, не сходив з гори, збився він юрбою коло Арона та й каже до нього: «Ану, зроби нам бога, щоб він ішов поперед нас! Бо отой Мойсей, той чоловік, що вивів нас з Єгипетської землі, – не знаємо, що з ним сталося.»
Сказав же Арон до них: «Повиймайте золоті ковтки, що в ухах жінок ваших, синів та дочок ваших, та й принесіть до мене.»
І хоча у сьогоднішньому уривку ми не зустрічаємо слово «пустеля» безпосередньо, але не могли цей уривок просто так залишити. Бо це один із важливих моментів у мандрівці пустелею ізраїльського народу, а також — у наших особистих пустелях.
Ніколи не задумувались над тим, як би мав виглядати безпосередньо вихід народу з Єгипту? Одна ніч, аби вийти. У 12 розділі читаємо, що фараон вночі покликав Мойсея й Арона: «Вставайте, забирайтеся з-поміж людей моїх». Певне, часу на вихід вони мали обмаль. Якщо тісто ще не встигло скиснути, то вихід з Єгипту мав бути надзвичайно швидким (Вихід 12). Проте знаємо, що вони встигли взяти з собою золото і срібло. І тут не виникало у вас питання: навіщо брати із собою те, що насправді непотрібно? Варто тільки собі уявити, як вони мандрували пустелею, обтяжені тими золотими речами, які були їм фактично ні до чого.
Ми такі самі. Виходимо з наших власних Єгиптів, забираючи із собою те, що нам шкода було б залишати: звички, пам’ять про щось, що було раніше, прив’язанності, страх, свої власно створені ілюзії, навіть певні рани. Робимо із цих речей наших божків на пустелях, коли здається, що Бог десь відлучився. Поклоняємось тому, що нас обтяжує, переконуючи самих себе, що так потрібно. Що є нашим «золотом», із чого потім робимо собі божка? Зайві речі зайві, то для чого їх нести?!
Пустеля — це час на залишання того, що непотрібне та руйнує. Наважусь виконати цей крок?
Тату, допоможи побачити того божка, якого я створив собі. Перепали в мені «золото непотрібних речей», які віддаляють від тебе. Нехай не сумніватимусь в Твоїй присутності, пам’ятаючи, що Ти завжди поруч.
фінансово.
Щиро дякуємо!
