«Але ж ми сестри зі ЗМІ, як ми відмовимося від соціальних медіа?» — риторично запитала одна з моїх сестер‑черниць.
Я обмірковувала це деякий час, але, чесно кажучи, не дуже довго. Знаю, що я особисто маю робити собі перерви від соціальних медіа. Вони легко можуть стати чимось, що висмоктує мій вільний час, енергію й увагу.
Звісно, як паулістка, я покликана Богом проповідувати Євангеліє через сучасні засоби комунікації, але не для того покликана, щоби дозволити їм контролювати мене. Так що я роблю собі перерви і тоді отримую час для того, аби зрозуміти, як ці речі впливають на мене.
Ось що я дізналася цього разу:
1. Соціальні медіа вбивають тишу: я впіймала себе на тому, що реєструвалася на Фейсбуку і Твітері навіть у час посту, ніби на автопілоті. Перш ніж це усвідомити, вже набирала веб‑адресу. Дехто може сказати, що це ознака залежності, але мені здається, що я це робила, швидше, аби вбити тишу. Ви знаєте, що ми всі пробуємо це робити. Знищення тиші допомагає нам уникнути проблем, з якими нам доводиться стикатися: складні почуття, труднощі у стосунках, нудьга тощо.
2. Соціальні медіа проживуть без мене: я шукаю привід, щоби залишитися в них подовше або використовувати їх більше, ніж повинна. Часто кажу собі, що можу пропустити щось важливе. «А якщо у когось народиться дитина?», «А якщо хтось одружиться?». Зрештою, я дійшла висновку, що люди, яким не хочеться написати мені різдвяну листівку або подзвонити по телефону, щоби розповісти про свої справи, певно, і так не мої близькі друзі. Саме по собі те, що за допомогою соціальних медіа дружні контакти зростають у геометричній прогресії, не означає, що ми повинні йти в ногу з усіма знайомими, яких колись зустріли.
3. Перерва у використанні соціальних медіа допомагає дбати про найважливіші контакти: іноді я проводжу час у соціальних мережах, турбуючись про людей, яких навіть не знаю, або про тих, з якими давно втратила контакт. Я починаю розмірковувати: «Чому ця людина більше не стежить за мною» або «Чому людина, з якою я не розмовляла останні десять років, раптом сердито коментує щось на одному з моїх постів на Фейсбуку?» Соціальні медіа пов’язують нас із людьми, яких ми не знаємо або які випали б із кола наших найближчих, якби не інтернет. Може, це й приємно, але енергія, витрачена на ці знайомства, є також енергією, яку ми вже не витратимо на людей навколо нас. Перерви допомагають нам наново розставити пріоритети, особливо коли йдеться про найголовніше знайомство: Ісуса.
А зараз я перейду до найбільшої зміни, яку я помітила, відкладаючи вбік соціальні медіа в цей піст. Як і всі форми покути, ця перерва звільнила певний простір у моєму житті.
Я завжди помічаю, що коли вибираю покуту на час Адвенту або Великого Посту, маленькі речі заповнюють порожній простір. І це не завжди добрі речі.
Якщо я відмовляюся від цукру, то починаю їсти більше вуглеводів. Якщо жертвую кавою — починаю пити більше чаю. Якщо не користуюся Фейсбуком і Твітером, то витрачаю більше часу на Інстаграм. Це нормально і по‑людськи, але в цей піст я просила Господа, щоби допоміг мені пожертвувати Йому принаймні частину звільненого простору. І я думаю, що Він поміг. Цей піст не був досконалим. Але були в ньому лагідність і мир, попри шум і суєту в моєму житті. І я за це вдячна.
Переклад CREDO за матеріалами: с. Тереза Алетея Нобл, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
