В цій наповненій вірою традицією можна знайти розраду у психічних труднощах, особливо в молоді.
Травень — місяць, присвячений психічному здоров’ю. Із тривожним зростанням проблем у цій сфері серед молодих людей надзвичайно важливо знаходити способи зменшення психологічного навантаження.
Адже в наші дні постав особливий вид утоми, який не минає після повноцінного нічного сну. Це втома, що накопичується тихо, протягом тижнів — а може, й років — дедлайнів, сповіщень, нічних думок і постійного тиску бути доступнішим, кращим, активнішим. Для багатьох молодих дорослих це не просто складний період. Це звичне життя.
І все ж, у нутрі цієї перенасиченої, перевантаженої культури відбувається щось неочікуване: дедалі більше молодих людей повертаються до Церкви.
Вони приходять не обов’язково за відповідями чи традицією — принаймні, не на початку. Багато молодих людей зізналися: вони повертаються до Церкви просто тому, що їм потрібне місце, де можна дихати.
Церква як безпечна пристань
Для молоді, яка намагається впоратися з хаосом сучасного життя — чи то університетські дедлайни, чи вигорання на роботі, чи емоційне виснаження через соцмережі, — церква може здаватися одним із небагатьох місць, де не вимагають зусиль. Тебе ніхто не оцінює. Не потрібно фільтрів. Можна просто бути.
Вони можуть зайти до тихого храму в будній день і побачити заспокійливе мерехтіння свічок, промінь світла крізь вітражі, а, може, й когось, хто просто сидить у тиші. Без навушників, без поспіху. Просто… дихати. Приємно почутися захованим від зовнішнього галасу.
Саме тут проявляється давня традиція шанування відпочинку, шабату — не як правила, а як дару. Не як релігійного обов’язку, а як тихого акту спротиву.
А що, як відпочинок — це більше, ніж відновлення?
З певного моменту багато з нас почали сприймати відпочинок як винагороду за тяжку працю. Відпочинок потрібно заслужити. Свою недільну дрімоту — теж. А якщо ще не заслужив — доведеться працювати більше.
Але зовсім не так був задуманий день відпочинку! Від самого початку відпочинок був частиною ритму життя. Навіть Бог відпочивав. Не тому, що втомився, — а тому, що радів паузі. Він хотів споглядати все добре, що створив, і тішитися цим.
Взяти паузу, особливо в молодому віці, може здаватися безвідповідальним. Усі навколо рухаються вперед, працюють, змагаються. Але зробити крок назад — свідомо обрати відпочинок — це радикальний акт довіри. Це прийняття думки: «Я — не моя продуктивність. Я — не машина. Я — людина. І моя цінність не вимагає щоденного доказу».
Не лише неділя
Для багатьох слово «шабат» (у біблійному сенсі) викликає дитячі спогади про те, як їм говорили «шануй день Господній» — могло означати взутися в гарні черевики, не крутитися на Літургії та ще, можливо, не грати у відеоігри.
Але справжній сенс відпочинку, згідно з заповідями, — це не лише про неділю. Це про виділення священного часу: простору, наповненого не досягненнями чи розвагами, а відпочинком, роздумами і переосмисленням (але не через соцмережі!).
Для когось це може бути годинка без телефона. Для когось — піша дорога до храму або рішення вийти раніше, щоби пройтися довшим маршрутом; не поспішати після Служби. Це може бути повільна вечеря з дорогими людьми. Дрімота без докорів сумління. Щоденник; книжка; момент тиші.
Відпочинок — це не лінощі. Це зцілення. Сам Ісус відходив у тишу, щоб відпочити й молитися — часто залишаючи натовпи, навіть якщо ті ще потребували Його. Це не егоїзм. Це глибока мудрість.
Вигорання — це не просто модне слово
Це — криза здоров’я, особливо серед молодшого покоління. Нас виховували в мультизадачності, у шаленому темпі, з вимогою підтримувати онлайн-присутність і водночас будувати майбутнє. Але багато хто вже усвідомлює, що постійна активність не приносить глибокого спокою.
Церква зі своїми давніми традиціями пропонує щось радикально протилежне сучасній культурі: запрошення зупинитися. У Євхаристійній адорації вірні просто сидять у тиші, без жодного плану. У сповіді — скидають тягарі. У Святій Месі — входять у ритм, який визначає не ефективність, а краса.
Прийдіть до Мене, усі втомлені…
У центрі шабату — просте запрошення Ісуса: «Прийдіть до Мене, усі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас» (Мт 11,28)
Цей спочинок — не втеча. Це повернення — до себе, до Бога, до того, що справді важливе.
Якщо ви виснажені — ви не самотні. І, можливо, саме церква стане місцем, де ви знайдете відпочинок — бо там вас ніхто не просить робити більше.
Керіт Гардінер, Aleteia
Переклад: Дарина Янчук, СREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
