Любов — це я весь і більше, ніж я сам

Роздуми над Божим Словом на суботу IV Великоднього тижня

Віруємо в єдиного Бога. Це єдиний Бог, який є єдністю Отця і Сина і Святого Духа. Єдність Отця і Сина — досконала, тому Христос каже: «Хто Мене бачив, той і Отця бачив» (Йн 14, 9). Бог є Любов, і ця любов досконала; а в досконалій любові існує взаємна любов осіб, яких розділити неможливо.

Любов — це повна скерованість на когось іншого. Коли бачимо когось закоханого, то його любов показує нам також і того, кого він кохає. Тому що тоді, коли ми любимо, ми носимо в собі самих образ того, кого любимо. Як навчає нас Син Божий: «Я є в Отці, й Отець є в Мені» (Йн 14, 10).

Любов єднає, але не обмежує: закохані залишаються самими собою, але вони немовби більше, ніж тільки вони самі. Коли я єднаюся з кимось через любов, то залишаюся собою, але водночас росту, розвиваюся. Хоч би що я робив з любові, це робить разом зі мною також і той, кого я люблю. Так говорить Син Божий про те, що робить: «Отець, який у Мені перебуває, — Він і творить діла свої» (Йн 14, 10).

Ця любов і єдність Отця і Сина продовжується в нас. Якщо єднаємося через віру й любов із Сином Божим — Він у нас перебуває. І це Він чинить у нас те, що робимо ми. Так навчає Христос: «Хто вірить у Мене, діла, які Я роблю, робитиме і він» (Йн 14, 12). Це зрозуміли Апостоли й сміливо проголошували Євангеліє Ісуса без страху перед переслідуваннями: адже те, що вони проголошували, було вже не тільки їхнім словом — було то «Боже Слово i Слово Господнє» (Діян 13, 44-52).

Фото: Кайлі Спарр