Готуються до публікації нові дослідження, які підтверджують наявність на полотні слідів генома, поширеного в регіоні Близького Сходу, та виявлення слідів мікроорганізмів, що розвиваються в середовищах з надзвичайно високою солоністю, таких як Мертве море.
Нові дослідження слідів ДНК, виявлених на Туринській плащаниці, вказують на ймовірність того, що полотно перебувало на Близькому Сході. Незабаром вийде наукова стаття, вже доступна у вигляді препринту, де висвітлено результати нових досліджень матеріалу з Туринської плащаниці, повідомляє Vatican News.
Матеріал наданий професором П’єрлуїджі Баймою Боллоне (на фото внизу) — відомим викладачем судової медицини, який у 1980‑ті роки стверджував, що виявив на полотні сліди людської крові групи АВ. Нова стаття виходить за підписами Джанні Баркаччі — викладача генетики й геноміки в Університеті Падуї, та інших дослідників з різних університетів. Серед них був і сам Байма Боллоне — який, на жаль, помер до виходу публікації.
Читайте також:
Учені пояснили, чому кров на Туринській плащаниці має червоний, а не коричневий відтінок
2015 року професор Баркачча разом із колегами вже опублікував важливу статтю в журналі «Nature Scientific Reports». Там повідомлялося про виявлення ДНК, що потрапила на плащаницю від людей, які до неї доторкалися: понад 55,6% походило з Близького Сходу та близько 38,7% — з Індії, тоді як європейці становили менше 5,6%. Наявність індійської ДНК можна пояснити наявністю дорогоцінних індійських лляних тканин у Єрусалимському храмі, де вони використовувалися для пошиття облачень Первосвященника.
Джанні Баркачча
Автори нової статті пишуть: «Наявність приблизно 38,7% індійських етнічних ліній може бути результатом історичних взаємодій або імпорту льону римлянами з регіонів, прилеглих до долини Інду, що пов’язано з терміном Hindoyin, який зустрічається в рабинських текстах. Зокрема, термін Sindone (Плащаниця), похідний від грецького Sindôn, що означає ‘тонкий льон’, може бути пов’язаний з Сіндом — регіоном, відомим своїми високоякісними тканинами. Історичні докази підтверджують торговельні зв’язки між Індією та Середземномор’ям, підкреслюючи важливість цих тканин та спонукаючи до подальшого дослідження давніх культурних взаємодій і торговельних практик».
Як зазначають автори — і попередні, й поточні результати досліджень «дають цінну інформацію про географічне походження людей, які мали контакт із Плащаницею протягом її історичного шляху через різні регіони, народи та епохи». Нове дослідження підтверджує наявність гаплогрупи H33, «поширеної на Близькому Сході та частої серед друзів». У статті зазначається: «Зокрема, друзьке населення має спільне генетичне походження з євреями та кіпріотами й історично змішувалося з іншими народами Леванту, зокрема з палестинцями та сирійцями».
Що стосується мікроорганізмів — цікаво, що «відтворений мікробіом Святої Плащаниці виявляє багату різноманітність мікроорганізмів, зазвичай присутніх на людській шкірі, а також колонії архей, пристосованих до високої солоності, та грибів, включаючи цвіль».
Отже, ці результати, схоже, підтверджують, що Плащаниця перебувала на Близькому Сході в солоному середовищі, такому як околиці Мертвого моря, — додаючи ще одну деталь до мозаїки наукових доказів на користь автентичності Плащаниці.
фінансово.
Щиро дякуємо!
