Нунцій: «Цей санктуарій постає на землі, де живе народ, який взяв найбільшу участь у стражданнях Христа»

Відео: Францисканський світ

Як вже повідомлялось, в п’ятницю 26 травня в Шаргороді, на Вінничині, парафіяльний  храм  св. Флоріана та Хресну  Дорогу  довжиною три кілометри, збудовану на околицях міста (будівництво ще не повністю завершене ) було урочисто проголошено  Санктуарієм Страстей Господніх. 

Урочистість очолював Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті, в ній також взяли участь єпископ-ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії  Леон Дубравський, єпископ-ординарій Одесько-Сімферопольської дієцезії  Броніслав Бернацький, єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії  Радослав Змітрович, єпископ-помічник Одесько-Сімферопольської дієцезії  Яцек Пиль, єпископ-емерит Мар’ян Бучек, перший секретар Нунція монсеньйор Йосеф Ґрек, міністр Провінції Братів Менших св. Архангела Михаїла бр. Даниїл Ботвин OFM, Митрополит Могилів-Подільський і Шаргородський Агапіт (УПЦ), архиєпископ Вінницький і Брацлавський Михаїл (УПЦ (КП)), численні священики різних дієцезій України. Владу області, району і міста представляли  голова Вінницької ОДА Валерій Коровій, начальник Департаменту національностей та релігій облдержадміністрації Ігор Салецький, Голова Шаргородської РДА Катерина Кедик, голова районної ради М. Попов, міський голова Ігор Винокур. Щоб взяти участь в урочистості, в Шаргород з’їхались паломники з понад 70 парафій.

Торкаючись значення події Його Високопреосвященство Клаудіо Ґуджеротті прокоментував для CREDO: «Те, що відбувається  сьогодні,  має велике значення для усієї Вселенської Церкви, тому що кожний санктуарій – це місце, на яке люди дивляться як на святе місце, як на місце,  пов’язане з особливими благодатями. А для України ця подія має значення особливе. Адже шаргородський храм і Хресну Дорогу проголошено санктуарієм Страстей Господніх, а український народ – це народ, який в своїй історії страждав найбільше. Глибоко символічно, що цей санктуарій постає на землі, де живе народ, який взяв найбільшу участь у стражданнях Христа».

Його Високопреосвященство очолив урочисту св. Месу, яка, попри далеко не «травневий» дощ, відправлялась просто неба – адже, щоб взяти участь в урочистості, до  Шаргорода з’їхались паломники з понад 70 парафій і храм не міг усіх вмістити. Перед Літургією єпископ Леон Дубравський зачитав урочистий акт проголошення храму св. Флоріана і Хресної Дороги Санктуарієм Страстей Господніх.

Апостольський Нунцій у своїй проповіді розповів, чим є справжнє щастя людини. Його Високопреосвященство  порівнював погоду, яка далеко не сприяла проведенню урочистого заходу з життєвим шляхом людини: шляхом до Господнього дому, на якому далеко не все сприяє досягненню мети. Нунцій вдався до прикладу, щоб показати, як далекі він справжнього щастя ті його образи, які пропонує світ: це був приклад, знайомий кожному, в кого є телевізор – приклад реклами.

У Молитві Вірних учасники св. Меси звернулись до Бога з проханнями про Церкву, про Святішого Отця Франциска, про всіх єпископів і священиків, про мир в Україні і в Сирії, про померлого архієпископа Петра Мальчука, про тих, хто віддав життя, не зрікшись своєї віри, про загиблих на війні на сході України.

Другою частиною урочистості стала Хресна Дорога по закінченні Служби Божої. На той момент вже перестав падати дощ. Зупиняючись біля каплиць-стояннь – збудованих і тих, що ще добудовуються – вірні слухали слова роздумів, які спонукають кожну людину щиро і відверто замислитись над своїм життям і побачити, в якій мірі ми самі, кожний з нас спричинились до страждань Ісуса, понесених Ним нам Його останній земній дорозі, яка на відміну від інших Його доріг, «була зрошена не зерном Слова, кров’ю».

«Дорога, яку Ісус розпочав біля резиденції Понтія Пилата в Єрусалимі, триває донині. Ісус і сьогодні несе тягар наших гріхів, падає під їх тягарем, стає і несе їх далі».

«Постаті Симона з  Киринеї та Вероніки – першого змусили допомагати Ісусові, друга допомагала Йому добровільно – вчать нас вибирати між вразливістю на страждання інших та егоїзмом».

На шостому стоянні Дороги вірні молились за те, щоб в нашому суспільстві не бракувало людей, які виходитиме на зустріч тим, хто страждає і потребує допомоги.

«Падаючи під тягарем хреста другий раз, Ісус ніби хоче поцілувати поріг Єрусалиму – міста, яке вже в котре зраджує свого Бога. За його кам’яними мурами – закам’янілі серця людей. А яке твоє серце?», – ці слова прозвучали на сьомому стоянні. 

Зупиняючись на ньому, єпископ Леон Дубравський звернув увагу на мур, що символізує єрусалимську «стіну плачу», і вузький прохід в стіні біля каплиці – біблійне «вушко голки».

«Ми знаємо, що сталось з Єрусалимом, який не прийняв Ісуса Христа. А що станеться з нами, якщо ми проженемо Ісуса зі свого серця?»

«Причина падіння – сумнів, ­– було сказано на дев’ятому стоянні – сумнів не в собі, а в Ньому».

«Ісус не захотів випити вино, змішане з жовчю – напій, що притупляє біль. Він не хотів втратити ані краплини з тієї чаші страждань, яка була Йому призначена, хотів пережити усе в повній свідомості. А віддаючи Духа Отцеві, Він став живою ілюстрацією свого же вчення: «Не бійтесь тих, хто вбивають тіло».

Зупиняючись на стояннях, прочани звертались до Господа з молитвами: за матерів, які втратили своїх дітей – чи в наслідок аборту, чи на війні, чи в катастрофах; за молодь і дітей; за «блудних синів і дочок», що відійшли від віри; за тих,  в кого злі помисли, щоб Господь їх відвернув від  здійснення; за померлих, за покійного архієпископа Петра Мальчука, за тих, хто загинули на війні і в наслідок катастроф. А йдучи між третім і четвертим стояннями усі молилися Коронку до Божого Милосердя за мир в Україні. І вже наприкінці Дороги владика Леон, пов’язуючи подію із сотою річницею Фатімськиї об’явлень, звернувся  з проханням молитись Розарієм за мир і – як просила Пресвята Діва – приймати Причастя в цьому намірі кожної першої суботи місяця.

«З цим проханням, –  сказав Його Преосвященство, – Божа Матір зверталась  в 1917 році, коли тривала Перша світова війна.  Люди не послухались і світ охопила Друга світова війна – ще більш жахлива, ніж попередня. І якщо б хтось  спитав: «Де ж  був Бог, коли сталися ці жахіття?», можна відповісти: «А де були люди, коли Бог до них промовляв?». Зараз – війна в нашій країні. Прошу вас, благаю, стаючи перед вами на коліна: моліться і просіть Бога, щоб зупинив агресію диявола».

Голова Вінницької ОДА Валерій Коровій, котрий разом із іншими представниками влади взяв участь у Хресній Дорозі,  висловив по її завершенні щиру подяку єпископу-ординарію, братам-францисканцям за те, що «в цей непростий для нашої країни час, ми могли спільно молитися  за її майбутнє, за майбутнє наших дітей …».

Відповідаючи на питання журналістів, які висвітлювали урочистість, єпископ Леон Дубравський розповів чому і як з’явилась ідея санктуарія, зазначаючи, що тепер, коли Хресну Дорогу проголошено санктуарієм, люди будуть вирішувати на ній багато проблем, які не вирішать ні лікарі, ні будь-хто інший. «Побачите, скільки після сьогоднішньої Хресної Дороги буде зцілень», – сказав   Його Преосвященство, а  також висловив подяку пану Володимиру Барецькому – «світській людині, яка стала ініціатором будівництва шаргородської  Хресної Дороги».

Уділяючи благословення учасникам Хресної Дороги, єпископ-ординарій, у притаманній йому манері, заохотив зберігати отриману благодать: «Болото з цієї Хресної Дороги занесіть до ваших домів», обіцяючи, що сам не буде мити своїх черевиків.

Фото: о.Микола Мишовський