Роздуми над Словом Божим на п’ятницю VII Великоднього тижня
Свого часу св. Петро тричі зрікся Христа. Не з розрахунку чи для вигоди, як Юда, а через людську слабкість, зі страху за своє життя. Відразу щиро жалів за цей вчинок: пам’ятаємо його гіркі сльози. З соромом за скоєне і з жалем у серці Петро ходив аж до цієї зустрічі на березі Тиверіадського озера, коли воскреслий Ісус тричі запитав його: «Симоне, чи любиш ти Мене?»
В дужках зауважимо, що євангеліст дієслово «любити» передає через два різних терміни: агапáо та філéо, які за змістом у грецькій мові дещо відрізняються (в популярних перекладах Хоменка і Турконяка цієї різниці не помітно). Так само два різних грецьких слова вказують на тих, кого Петро має пасти: арнія (ягнята) та прóбата (вівці). У численних коментарях до цього фрагмента, також і в Отців Церкви, на ці деталі звертали увагу: у цьому специфічному використанні термінів шукали глибшого сенсу. Проте якщо між словами агапáо та філéо й справді є смислова різниця, то в цьому разі вона не відіграє жодної ролі: сам автор четвертого Євангелія не робить між ними різниці. Справді, два перших рази Ісус питає Петра: «чи любиш (агапáо) Мене», а за третім разом у цьому ж питанні вживає слово філéо. Однак, як сказано потім, Петро засмутився, що Ісус тричі запитав, чи любить той Його (вжите слово філéо). З цього видно, що сам євангеліст вживає два дієслова як взаємозамінні синоніми.
Екзистенційний сенс цієї зустрічі на березі Тиверіадського озера, сенс, важливий для нас сьогодні, відкривається не так через семантичні тонкощі біблійного тексту, як через зрозуміння того, що насправді відбувається між Петром, який відрікся був Христа, і тим, кого зреклися. Ісус не докоряє Петру за його зраду, не читає моралі, навіть не каже «Я тебе прощаю»: Він питає про міру любові, яка в його серці. Іншими словами, хоч би якими далекими від Бога були перипетії твого життя, який би гріх обтяжував сумління, — ніколи не буває абсолютно безвихідних ситуацій. Треба лише усвідомити, що десь неподалік є Ісус, який ставить тобі одне-єдине питання: «Чи ти все ще любиш Мене?», і спромогтися на відповідь: «Так, Господи, Ти все знаєш…»