Покаяння — запорука спасіння

Роздуми над Словом Божим на вівторок ХV звичайного тижня, рік І

За що саме Ісус докоряє вищезгаданим містам? У цих містах були великі чуда, а як пам’ятаємо, Ісус зціляв або робив дива тільки там, де у людей була віра. Виходить так, що віра в цих містах була великою у людей, і Ісус там був, і чуда робив. Однак цього виявилося замало. Чого ж бракувало жителям цих міст? Вони б давно покаялися у волосяниці та в попелі. Їм бракувало покаяння. Коли відсутнє істинне покаяння, навіть коли є Божа присутність, Його чудеса, а у людей є віра — це ще не запорука спасіння. Запорукою спасіння є покаяння. Якого ж саме покаяння просить Ісус? У волосяниці та попелі. Що ж то таке? Волосяниця — це лахміття, одяг з грубої товстої тканини. Попіл — звертати на попіл, спопеляти. Людина — це сотворіння, яке одночасно живе і у фізичному, і у духовному вимірі, оскільки має тіло і душу. Істинне покаяння має охоплювати як тіло, тобто — мій зовнішній стиль життя, одяг, звички тощо, так і мій внутрішній світ: я маю спопелити своє Я, випалити зі свого серця свій егоїзм, суто людське мислення, своє судження, свій світогляд, гріх, свою міру цінностей і замінити це все Божим, а звільнене шляхом випалення місце у своєму серці віддати Богу. Неможливо вдягатись непристойно, еротично, вести гріховний стиль життя та одночасно каятись, намагатись випалити своє Я зі свого серця, оскільки зовнішнє — це вияв внутрішнього. Христос закликає змінити свій стиль життя та своє мислення.

Чи є у мене істинне покаяння? Що я маю змінити, аби мати його у своєму духовному житті?