З матеріалів канонізаційного процесу св. Отця Домініка (показання брата Павла з Венеції).
16 серпня 1233 року брат Павло з Венеції, священик Ордену Проповідників, показав під присягою таке: минуло 14 років відтоді, як він вступив до Ордену Проповідників у Болоньї та промовив слова обітів перед магістром Реджинальдом. Монаше вбрання він прийняв тієї неділі, коли співається Євангеліє про жінку-ханаанянку.
Учитель Домінік прибув до того міста влітку наступного року. Відтоді як він прибув у місто Болонью, свідок був із ним у дуже тісних стосунках. Довго жив із ним у болонському конвенті та протягом майже двох років пройшов разом із ним Тревірське маркграфство, ділячи з ним їжу й пиття, відпочиваючи в дорозі, читаючи разом із ним денні та нічні молитви. Свідок не пам’ятає, щоби вчитель Домінік колись промовив слово даремне або лайливе, лестиве або зле. Навпаки, коли вони разом подорожували, він бачив, як учитель молився, проповідував, занурювався в роздуми та споглядання Бога. Звідки це відомо свідкові? Та ж учитель Домінік сам казав до нього та інших братів: «Підемо вперед, і будемо думати про нашого Спасителя». Він також чув, як той зітхає і стогне. Хоч би де той перебував, він завжди розмовляв із Богом або про Бога і закликав братів чинити так само, і навіть звелів записати цей пункт в устав Братів Проповідників, тобто в їхні конституції. Свідок ніколи не бачив, щоби вчитель Домінік проявляв гнів чи обурення, ні через утому в дорозі, ні в пориві якогось почуття, ні за якихось інших обставин; навпаки, він завжди бачив його радісним у труднощах терпеливим у випробуваннях.
Живучи в бідності, учитель Домінік відчував радість, і часто бідність ставала предметом повчань для братів. Під час його перебування в Болоньї деякі жителі цього міста хотіли забезпечити його Орден якимись джерелами доходу. Однак він не тільки а не погодився на це, але й братам заборонив примати будь-які дари й записав у конституціях, що Орден не повинен нічим володіти.
Вбрання він носив дуже зношене. Щойно він виходив поза мури міста, одразу ж знімав взуття і йшов босоніж; свідок бачив це дуже часто під час спільних мандрів. Він також бачив, як інколи вчитель ходив від дверей до дверей, просячи милостиню, як жебрак. Якось у селі Дульоло, де він збирав пожертви, один чоловік дав йому цілий буханець хліба. Отець прийняв його з великим смиренням і побожністю, схиливши коліна. Свідок часто чув, як Блаженний виражав братам свою волю, щоб вони жили подаянням. Хоча свідок стверджує, що жив разом із Блаженним у конвенті святого Миколая, однак він не пам’ятає, щоб у того було якесь визначене місце для нічного відпочинку; інколи він спав на землі, інколи на якійсь дошці або рогожці. Вельми часто він проводив ніч, молячись у храмі. Молячись, він багато плакав. Свідок знає про це, оскільки сам багато разів це бачив. Йому часто випадало викликати Блаженного з молитви, й тоді він бачив його обличчя мокрим від сліз. Домінік пристрасно бажав спасіння всіх людей, як віруючих, так і поган. Він часто казав до свідка: «Коли ми облаштуємо і зміцнимо наш Орден, підем до куманів, навчимо їх віри Христової та набудемо їх для Господа».
Сам виконуючи устав суворо й акуратно, він заохочував до цього й братів. Суворо карав тих, хто скоював переступ, але поєднував із картанням стільки терпеливості й добрих слів, що ніхто не відчував печалі або роздратування.
Щодо їжі й молитов він чинив так само, як усі, не зважаючи на свої численні нічні чування, завжди був із братами на Утрені. Він ходив з однієї сторони хору на іншу, і словами та прикладом заохочував братів співати красиво та старанно й благочестиво читати псалми. Сам він, бувало, занурювався в молитву так, що ніякий шум чи рух не могти його відволікти.
Він був найкращим утішителем для братів і всіх, хто потрапив у яку завгодно халепу чи боровся зі спокусами; свідок знає про це з власного досвіду, а також із досвіду інших людей. Ще він хоче додати, що брат Домінік був терпеливий і милосердний, побожний, смиренний, привітний і цнотливий. Він чув, як той говорив про це, і сам також переконувався в тому, що Блаженний зберіг дівочість. Учитель Домінік до такої міри мав поспіх у чеснотах, що, на думку свідка, ніхто з нині живучих не тільки не перевищив його, але й навіть не зрівнявся з ним.
За перекладом о. Юрія Дорогіна ОР
фінансово.
Щиро дякуємо!
