Ходити з опущеним поглядом — не по‑християнськи. На цьому наголосив Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 23 серпня 2017 р., коментуючи уривок, прочитаний із Книги Одкровення.
Слово Боже каже: «От, нове творю все». Святіший Отець зауважив, що «християнська надія ґрунтується на вірі в Бога, який завжди творить новизну в житті людини, в історії та у всесвіті».
Ось чому, за словами Святішого Отця, ходити з опущеним поглядом, подібно до свиней, не підводячи очей до горизонту, так, ніби весь наш шлях вичерпується в рамках отих кількох метрів, що маємо перед собою, ніби наше життя не має жодної мети, — це не християнське. Останні ж сторінки Біблії «показують нам остаточний горизонт мандрівки віруючого», яким є Небесний Єрусалим.
А що зробить Бог, коли ми остаточно перебуватимемо з Ним? Святий Йоан Богослов пророкує так: «От, житло Бога з людьми, і Він житиме з ними, вони ж народом Його будуть, і сам Бог буде з ними, і витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерті не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло».
«Спробуйте роздумувати над цим уривком Святого Письма не абстрактно, а прочитавши сьогоднішні новини, переглянувши інформаційний випуск по телебаченню, прочитавши заголовки газет, де чимало трагедій, де йдеться про сумні новини, до яких ми ризикуємо звикнути», — запропонував Наступник святого Петра, додаючи: «Життя, на жаль, є також і цим. Іноді навіть приходить бажання сказати, що воно насамперед і є цим».
«Може, й так, — вів далі Папа. — Але ми маємо Отця, який плаче разом із нами. Існує Отець, який проливає сльози безмежного співчуття до своїх дітей. Ми маємо Отця, який уміє плакати, який плаче разом з нами. Отця, який чекає на нас, аби втішити, бо Йому відомі наші страждання, і Він приготував нам інше майбуття. Таким є велике бачення християнської надії, що простягається на всі дні нашого життя, бажаючи нас наново підводити на ноги».
Господь Бог, як зауважив Святіший Отець, не створив нас випадково, «примушуючи себе і нас до суворих ночей туги». Він створив нас, бо «хоче, щоб ми були щасливими», і якщо тепер досвід нашого життя не є таким, яким Він хотів його для нас, то «Ісус запевняє нас у тому, що сам Бог діє задля його відкуплення».
«Ми віримо і знаємо, що смерть і ненависть це не останні слова, вписані в канву людського життя. Бути християнами включає нову перспективу: погляд, сповнений надії. Хтось вірить у те, що життя залишає всі свої прояви щастя в молодості й минулому, а жити — це повільно занепадати. Інші вважають, що радощі є лише епізодичними та минущими, а в життя людей вписаний нонсенс. Вони перед лицем численних катастроф кажуть: “Життя не має сенсу, нашим шляхом є прямування без сенсу”. Але ми, християни, не віримо в це. Ми, натомість, віримо в те, що на горизонті людини присутнє сонце, яке сяє назавжди. Віримо в те, що наші найкращі дні ще попереду. Ми — люди весни, а не осені», — наголосив Папа і запросив слухачів, аби кожен у своєму серці відповів на запитання: «Чи я — людина весни, чи осені?»
За словами Святішого Отця, християни бачать перед собою паростки нового світу, а не пожовкле листя на гілках. «Ми не заколисуємося ностальгією, оплакуваннями й наріканнями, але знаємо, що Бог задумав нас спадкоємцями обітниці та невтомними реалізаторами мрій», — сказав він. «Християнин знає, що Боже Царство, Його панування любові росте, немов пшеничне зерно в полі, навіть посеред куколю. Проблеми завжди існують, є чимало пустослів’я, тривають війни, існують хвороби… Але зерно зростає, а наприкінці зло буде викорчуване».
Підсумовуючи, Папа зауважив: хоч майбутнє й «не належить нам», та ми знаємо, що «найбільша благодать життя це Ісус Христос». Він є простягнутою рукою Бога, який не лише очікує нас наприкінці шляху, але «вже тепер супроводжує та потішає в дорозі», ведучи до «великого намету Бога з людьми». «І буде прекрасним відкрити в ту мить, що ніщо не було даремним, ніщо, жодна сльоза чи усмішка не були втрачені», — сказав Святіший Отець.
Вітаючи наприкінці аудієнції прочан, Папа Франциск перенісся думками до постраждалих від землетрусу на італійському острові Іскії: «Висловлюю свою сповнену любові близькість до тих, які страждають від наслідків землетрусу, що у понеділок ввечері сколихнув острів Іскію. Молімося за загиблих, поранених, за їхніх родичів і за людей, що втратили домівки».
Після завершення загальної аудієнції Папа спілкувався з присутніми.
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
