21 вересня — Міжнародний день хворих на Альцгеймера.
Хворобу Альгцеймера асоціюють з утратою пам’яті. Однак не слід легковажити іншими тривожними проявами, які з’являються набагато раніше, ніж саме отупіння.
Фахівці застерігають: що раніше розпочати лікування, то довшим буде час хорошого функціонування пацієнта.
Старіння людини викликає погіршення справності всіх органів та членів тіла. Розвивається з віком також зниження активності пам’яті та інших когнітивних функцій. Це фізіологічне явище. Коли ж цей процес починається?
«Використаність» організму
Віком підстаркуватим вважають 65-75 років, літнім — 76-85 років, а вік за 86 років називається довгожительством. Старіння — процес дуже індивідуальний, і паспортний вік не завжди збігається з біологічним. Нерідко «спрацьованість» 65‑річного організму відповідає змінам, характерним для пізньої старості, інколи ж буває навпаки.
Спосіб старіння не обумовлений генетично, зате за нього чималою мірою відповідають навички та стиль життя. Загальновідомо, що уникати поганих звичок, правильно харчуватися, багато рухатися і працювати інтелектуально — це способи продовжити життя і сильно вплинути на його якість.
Випередити пізні симптоми
1906 року Алоїз Альцхаймер (Альцгеймер у звичному написанні), німецький психіатр і професор Вроцлавського університету, представив результати нейропатологічних обстежень і досліджень 51‑річної пацієнтки, яку лікували від старечого недоумства, яке прогресувало і провадило до смерті. То був перший опис хвороби, що пізніше дістала його прізвище як свою назву.
Хвороба Альцгеймера це захворювання літніх людей, але воно може мати ранні прояви; розпочинається вже на четвертому десятку років життя. Не всі патологічні порушення когнітивних функцій, звані деменцією, випливають із цієї хвороби, але вона становить найчастішу їх причину. Люди найчастіше асоціюють хворобу Альцгеймера з утратою пам’яті. Однак не слід легковажити ранніми симптомами, що проявляються набагато раніше, ніж глибока деменція.
Хвороба Альцгеймера на сьогодні належить до невиліковних. Можна тільки сповільнити її розвиток і лікувати супровідні психічні порушення.
Від мотивації до лінощів
До симптомів, які передують помітному загальному ослабленню пам’яті, належать різноманітні порушення поведінки, такі як, наприклад, ослаблення емоційного контролю. Тоді людина стає дратівливою, легко впадає у злість із яких завгодно приводів, або починає плакати в ситуаціях, які раніше зносила цілком нормально. У суспільних контактах з’являються неадекватні щодо ситуації дії та слова. Зрештою, людина працьовита, яка цілком давала собі раду з численними обов’язками, мотивована дбати про своє здоров’я та вигляд, стає неактивною, занедбує обов’язки, перестає піклуватися про зовнішність, лежить у ліжку або сидить у кріслі годинами, уникає дружніх або сімейних контактів.
Досить рано у хворого проявляються проблеми з мовленням. За добре збереженої здатності будувати речення проявляються семантичні порушення, тобто труднощі з розумінням слів, пов’язані насамперед із дефіцитом пам’яті. Такий хворий не може згадати слово, але здатен його описати. Наприклад, замість слова «ручка» скаже «ота довга штука, якою пишуть». Потім настане виразна інтелектуальна деградація: хворий може стати надміру балакучим, причому словниковий запас і зв’язність мови сильно зменшуються. Також настає нездатність розрізняти емоційні аспекти висловлювань. Мова стає тихою, монотонною. В крайніх стадіях хвороби людина взагалі втрачає здатність розмовляти.
Когнітивні функції
Найбільш характерним проявом хвороби Альцгеймера є порушення когнітивних функцій. Цим терміном лікарі визначають перцепцію, тобто прийом сигналів, кодування і збереження переказуваної ними інформації: пам’ять, розпізнавання, абстрагування, асоціації. Найраніше ослаблення зачіпає розпізнавання, тобто видобування інформації з пам’яті, потім — кодування, тобто засвоєння нової інформації. Попервах це можуть бути малопомітні зміни, що їх люди часто оминають як неважливі. Однак із розвитком хвороби починаються проблеми у щоденному житті. Хворий не пам’ятає, що треба робити з елементарних речей, ховає предмети у невідповідних місцях (наприклад, може покласти гаманець у холодильник), губиться, вийшовши з дому. Така людина втрачає орієнтацію щодо часу, місця та власної особи. Вона не впізнає близьких, ба навіть власне обличчя у дзеркалі.
При хворобі Альцгеймера, особливо на ранніх стадіях, можуть бути також прояви депресії: пригнічений настрій, зниження активності, негативна оцінка дійсності. Можуть з’явитися хворобливі фантазії, найчастіше це стосується страху переслідуваня та страху бути обікраденим. Часто з’являються порушення сну й апетиту, на зміну браку апетиту приходить різкий голод.
Предмет досліджень
Якщо взяти до уваги всі ці прояви — здається, що хворобу Альцгеймера досить легко розпізнати. Однак нерідко буває, що початкові прояви у хворого його родина сприймає як лінощі або злосливість. Дратівливість і емоційна лабільність провокують конфлікти, близькі люди починають сторонитися, і ще менше бачать симптоми захворювання. Буває, що хворий, який кладе гаманець у невідповідне місце, починає звинувачувати рідних у тому, що вони його обкрадають.
На перших порах хворий помічає, що з ним щось не те. Реакції бувають різними: хтось раціонально шукає допомоги, хтось впадає у депресію, хтось не звертає уваги і сподівається, що «воно попустить». Однак здатність до критичної оцінки такі люди втрачають дуже швидко. На запитання, що з пам’яттю, відповідають, що все чудово. Розповідають про те, чим займаються, і навіть якщо є у кого уточнити ці вигадки, то будуть вперто наполягати, що робили те, про що кажуть. Роль близьких людей тут стає неоціненною. Хворий дуже рано починає потребувати підтримки, а пізніше — цілодобової опіки. Перший крок такої допомоги — забезпечення хворому візиту до лікаря, щоби поставити діагноз і призначити відповідне лікування. Фахівцями для виявлення цієї хвороби є неврологи та психіатри.
Хворобу Альцгеймера активно досліджують. На жаль, ще не вдалося відкрити препарату, який би дав повне вилікування. Можна тільки гальмувати цей процес.
Тривають також пошуки причин цього захворювання. Відомо про певну генетичну обумовленість, вивчено механізм дегенерації мозку, але запитань більше, ніж відповідей.
Як можна уникнути такого розпаду мозкових функцій? Новомодні рекомендації з’являються швидко і швидко зникають. Ясне тільки одне: що довше тренувати когнітивні функції, що наполегливіше «розробляти» мозкові можливості, «ворушити мізками», думати, навчатися, — тим пізніше ця хвороба настає.
фінансово.
Щиро дякуємо!
