Біблія вказала на дату найдавнішого сонячного затемнення

Вчені виявили дату найдавнішого зареєстрованого сонячного затемнення.

Вони також встановили точну хронологію правління фараонів тієї доби, використовуючи давньоєгипетські артефакти, а також спираючись на окремі місця з книги Ісуса Навина.

Проаналізувавши дані двох текстів, дослідники з Кембриджського університету встановили, що сонячне затемнення, згадане в Біблії, відбулося після обіду 30 жовтня 1207 року до нашої ери.

Матеріал, опублікований у науковому журналі «Астрономія та геофізика», пояснює, як учені повернулися до дослідження оригінального єврейського тексту священної книги християн та юдеїв, аби пролити світло на загадку, яка століттями не давала спокою науковцям.

Ці події стосуються епізоду, коли Ісус Навин веде ізраїльтян до Ханаану. «Стань, сонце, в Ґів’оні, а ти, місяцю, у вайялонській долині! І сонце затрималося, а місяць спинився, аж поки народ не відімстився своїм ворогам», — каже текст Святого Письма (ІсНав 10, 12‑13).

Значення події було частково спотворене при передачі тексту англійською мовою. Однак нещодавні переклади професора сера Коліна Хамфріса вказують, що там є посилання на затемнення.

«Повернувшись до оригінального тексту на івриті, ми вирішили: альтернативним значенням може бути те, що сонце і місяць просто припинили робити те, що вони зазвичай роблять: вони перестали світити. У цьому контексті єврейські слова можуть містити посилання на сонячне затемнення», — пояснив Хамфріс.

Читаючи ієрогліфи, висічені на гранітній стелі Мернептаха, історики змогли датувати присутність ізраїльтян у Ханаані між 1500 та 1050 рр. до нашої ери. Стела Мернептаха — це гранітна плита з давньоєгипетським текстом, датування якого походить від царювання фараона Мернепта — сина Рамсеса Великого.

Прорив у порівнянні двох текстів було зроблено шляхом відображення не тільки загальних сонячних затемнень із використанням астрономічних моделей, але й щорічних затемнень, у яких сонце не повністю покриває Місяць, створюючи своєрідне кільце вогню. З розрахунків, у яких брали до уваги коливання орбіти та обертання Землі, Хамфріс і його команда встановили: єдине щорічне затемнення, яке могло статися, коли ізраїльтяни перебували в Ханаані, було 1207 року до нашої ери.

Таким чином, експерти вперше змогли датувати правління стародавніх єгипетських фараонів. У минулому правління цих правителів вдавалося тільки розмістити у проміжку в декілька століть. Нові обчислення можуть встановити період володарювання Рамсеса Великого протягом 1276-1210 рр. Його син Мернепт, за тією ж хронологією, почав правити 1210 року.

За матеріалами: РІСУ