Це все про водіїв, які були переконані, що за мить вони потраплять у ДТП, а то й загинуть. Однак щоразу ставалося «щось»…
Беручи до уваги те, скільки проблем може виникнути на дорогах, наші ангели й справді можуть мати «повні руки роботи». Наприклад, одна жінка розповідала про свою подорож центральним Кентуккі. На дорозі в одну смугу вона прилаштувалася за причепом вугілля. Обережно роззирнулася і стала його переганяти. І вражено побачила, що їй назустріч мчить велика вантажівка з напівпричепом.
— Водій фури з вугіллям побачив, що буде халепа, тому постарався звернути якомога далі праворуч, на край, як лиш міг, однак дорога в одну смугу завузька, аби на ній могли розминутися три автомобілі. Було вже пізно завертати, — розповідала жінка. Як паралізована, вона чекала на неминучий удар. Однак коли вантажівка наблизилася, то несподівано… розчинилася в повітрі.
Здивована жінка з’їхала за причеп, позираючи у дзеркало. Але по вантажівці й сліду не було.
— В машині зі мною разом було п’ятеро людей, — каже вона. — Усі бачили, як наближалася вантажівка. Ніхто не знає, що сталося!
* * *
Шарон зі штату Мічіган сідає за кермо нечасто, отож коли одного дощового вечора вирішила відвідати колегу по роботі, сусідка надавала їй купу порад. На жаль, дощ перейов у сніг і Шарон почала нервувати. Вона відчувала, що не має достатньо досвіду, аби їздити у таких складних погодних умовах.
Проїжджаючи через перехрестя надто швидко, вона натиснула на гальма, але машину занесло і потягнуло прямо на світлофор.
— Ох, ангели, допоможіть мені! — крикнула Шарон у розпачі. Машина тут же повернула на правильну смугу.
— Це було так, ніби хтось її підніс і повернув, — казала вона. — Я опинилася по правильній стороні дороги, поставлена у напрямку, відповідному до руху транспорту.
Ціла і здорова, дісталася до мети. Повернувшись додому, розповіла про небезпечну ситуацію, якої уникла.
— Мене це не дивує, — відповіла подруга. — Коли ти виїхала, я стала непокоїтися, як ти впораєшся при такій погоді. Тому я послала мого ангела-хранителя, аби тебе супроводжував.
* * *
Бернардін Джонс їхала на північ Денвера двосмуговою вулицею і дісталася чергового перехрестя. Вона могла або їхати прямо, або звернути ліворуч. Збиралася повернути кермо, але тієї дороги не знала. Тоді почула голос, який велів: «Швидко гальмуй!», і відреагувала не замислюючись.
Вона майже зупинилась і тоді з подивом помітила авто, яке летіло з повороту — саме там, де вона би опинилася, якби не загальмувала.
Допіру згодом Бернардін усвідомила, що голос пролунав усередині її власного автомобіля. Яким вона їхала сама!
* * *
Мей Воррік вийшла з кабінету окуліста і пішла до автомобіля. Відчинивши дверцята, почула голос: «Пристебни пасок». Мей роззирнулася, шукаючи, хто це сказав, але на вулиці було порожньо.
Певно, хтось жартує. Мей була здивована, проте, сівши за кермо, пристебнулася паском безпеки. Поїхала до своєї улюбленої кав’ярні при автостраді. Коли вже звертала на узбіччя, зорієнтувалася, що шлях їй заступила вантажівка, і повернути не вдасться. Авто, яке рухалося прямо за нею, не встигло загальмувати і врізалося в неї.
— Попри пасок безпеки, я мала тріщину в ребрі та синяки, — каже 80-річна жінка. — Думаю, чим би це закінчилося, якби я не послухала голосу свого ангела!
* * *
Якось увечері Дженет Нотте-Коррао теж послухалася таємничого повеління. Вона сиділа на пасажирському місці, обік чоловіка, а двоє їхніх дітей були на задньому сидінні. Дженет не особливо здивувалася, почувши голос у мить, коли автомобіль повертав. Вона вже раніше мала досвід присутності свого ангела. Інші не почули цього повідомлення, тільки вона сама: «Молися, Дженет! Коли ви повернете до будинку, в вас вріжеться машина. Молися!»
Окрім цих слів, Дженет також мала видіння автомобіля, який мав в них врізатися.
— Боже, — молилася жінка, — прошу, оточи наше авто своїм небесними ангелами!
Чоловік кермував обережно. Однак раптом без будь-якого попередження різко загальмував, усіх шарпнуло, почувся виск шин.
— Я була так глибоко занурена в молитву, що цей струс мене здивував, — розповіла Дженет. — Мене кинуло вперед, але завдяки ременю безпеки я не вилетіла в лобове скло. Машини не зіткнулися. Хоча зупинились ми так близько, що фари зустрічного автомобіля світили нам просто в очі.
Перш ніж здивований чоловік Дженет відреагував, автомобіль навпроти виїхав так само швидко, як і з’явився. Молитва жінки була вислухана.
— Між нашими автомобілями залишалося так мало місця, що я би сказала, там би якраз умістився один ангел…
* * *
Ендрю їхав додому автострадою Сент-Луїс у годину пік і вже майже дістався з’їзду. Позираючи в дзеркало, став звертати праворуч, але кермо не рухалося. Що діється? Ендрю знову спробував повернути на потрібну смугу, але кермо стало ані руш.
Треба буде якось силою його викрутити, аби з’їхати з автостради і знайти станцію техобслуговування. Намагаючись не впадати в паніку, чоловік роззирнувся, аби побачити, хто їде слідом. Позаду, в «мертвій зоні» дзеркала, він побачив невеликий автомобіль.
— Він був задалеко, аби я побачив його краєм ока, і надто близько, щоб відобразитися у дзеркалі. Якби мені кермо не заблокувалося, я би з’їхав просто під цю машину на швидкості 90 км/год.
Ендрю пригальмував, дозволяючи наступному авто випередити своє. Щойно малий автомобільчик обігнав його, як кермо знову стало діяти справно. Зрештою, станція техобслуговування виявилася непотрібною.
Ендрю їздив цією машиною ще півтора роки, їздили нею також його син і невістка. Після тієї дивної події ніхто більше не мав клопотів із кермуванням.
Уривок із книжки Джоан Андерсон «Ангельські дороги»
фінансово.
Щиро дякуємо!
