Святий о.Піо почав бачити Пресвяту Діву Марію в об’явленнях, як йому було ще всього п’ять рочків. Цей капуцин-стигматик чітко давав зрозуміти, що у своєму способі буття й діяльності він усе пов’язував із Богородицею.
Падре Піо не написав жодного трактату на тему культу Пресвятої Діви, але залишив свідчення своєї марійності в численних приватних листах до своїх духовних керівників. Також він давав приклад і свідчення марійності перед різними людьми, а передусім щодо найближчих йому співбратів у монастирі.
Матір Божа в келії о. Піо
Вірні, що прибували до Сан-Джованні Ротондо, добре знали, що отця Піо з Дівою Марією єднає сильний зв’язок: Вона постійно була присутня в його житті й часто йому об’являлася. Сам о.Піо давав зрозуміти, що у своєму способі буття й діяльності він усе пов’язував із Пресвятою Дівою Марією. Коли о.Тарчизіо запитав його: «Отче, чи Матір Божа коли-небудь приходила до вашої келії?», святий відповів: «Ти краще би запитав, чи Вона коли-небудь звідси віддалялася!»
Отець Пеллегріно, висловлюючи своє занепокоєння стосовно перевтомлення отця Піо в неустанній виснажливій праці, почув від нього: «Матінка Божа це знає. Її спитай. То якраз Вона переказує нам усім промінь безміру Бога і Божі риси».
Цей самий брат, який часто розмовляв з отцем Піо, якось його запитав: «Чому ви, отче, все розв’язуєте за допомою Матері Божої?» Відповідь була така: «Це питання смаків. Але вибір зробив не я». То самі Небеса зробили Матір Господа винятковою посередницею благодатей для Падре Піо, який став найслухнянішим знаряддям у Її материнських руках.
«Матір Божа прийшла першою»
Лючієтта Пеннеллі належала до сім’ї, духовно та емоційно пов’язаної з Падре Піо. Коли їй було 6 років, вона захворіла на менінгіт. «Пане Альфонсо, на жаль, для вашої донечки більше нічого зробити неможливо», — сказав лікар батькові. Вночі, коли біля дівчинки чувала її мама, до палати увійшов о.Піо. Він підійшов до ліжка, схопив дитину, що була при смерті, за руку, підняв її, після чого опустив її назад на ліжко і вийшов. Уранці, близько 4‑ї години, Лючієтта розплющила очі й сказала до мами: «Хочеться пити».
Альфонсо зрозумів, що Господь повернув йому донечку за заступництвом Падре Піо, тож подався до монастиря. Зустрів його в коридорі й подякував. Падре Піо нічого не відповів, тільки завів його до пресвітерію і показав на образ Богородиці Милостивої в головному вівтарі і сказав: «Подякуймо Матінці Божій». За кілька днів батьки забрали Лючієтту з собою до отця Піо, який привітав її словами: «Ось померла і воскрешена!» — і додав: «Знаєш, чому ти не померла? Бо столяр не встиг прийти. Матір Божа прийшла першою!»
Об’явлення у віці 5 років
Протягом усього земного життя Падре Піо завжди мав допомогу Богородиці. Його духовний керівник, о.Агостіно ді Сан Марко Ламіс, розповів, що перші об’явлення Богородиці майбутній о.Піо мав уже у 5‑річному віці. Коли він став монахом і його запитували, чому він довго приховував ці об’явлення, він із простотою дитини відповів, що ніколи про це не говорив, бо вважав чимсь звичайним, що у всіх буває. Він із подивом якось запитав свого духівника: «Отче, а хіба ви ніколи не бачили Матір Божу?» Почувши відповідь, яка його вразила, Падре Піо сказав: «Ні, ви так говорите тільки з огляду на святу покору…»
Коли духовний син Падре Піо, Енцо Бертані, запитав: «Отче, чи ви бачите Матір Божу?», святий відказав: «Матінка Божа щоранку супроводить мене у храмі разом із Серафітським Отцем Франциском, а під час Святої Меси стоїть при вівтарі разом з Ісусом».
«Хіба ж мама не цікавиться своїм дитям?»
Коли одна з духовник дочок розпитувала його про чудесні й виняткові факти, Падре Піо давав цінні відповіді.
— Пресвята Діва Марія вас супроводжує під час Святої Меси?
— А ти як думаєш, хіба мама не цікавиться своєю дитиною?
— І де Вона стоїть?
— Біля підніжжя вівтаря.
— А в ту мить, коли Ісус каже: «Жінко, ось твій син», — що ви кажете?
— Я Їй кажу: «Ось Твої діти».
— Чи ваш дух бачить усі душі, які беруть участь у Месі?
— Бачу їх усіх як у дзеркалі.
Рай довкола вівтаря
Отець Евзебіо Нотте згадує подію, що сталася в той період, коли Падре Піо мешкав у П’єтрельчіні. Оскільки його Меси тривали дуже довго, настоятель — о.Сальваторе, видав розпорядження, щоб о.Піо їх служив за зачиненими дверима. Отець Евзебіо допитувався: «Духовний отче, чи це означає, що ти довгі роки служив Меси повністю самотньо?» Але святий відповів: «Я ніколи не був сам. Матір Божа завжди мені товаришувала під час Святої Меси».
Крім того, Падре Піо запевняв, що коли він служив Месу — довкола вівтаря був весь рай.
Без відпочинку
Матінка Божа завжди була поруч з Падре Піо в його служінні. Отець Пеллегріно написав: «Під час однієї з останніх ночей свого життя о.Піо сказав мені: ‘Як я змучився!’ — ‘То перестаньте молитися, ви сьогодні стільки сповідали’. Але він гнівно відрік: ‘Ні, я мушу робити і те, і друге: Матір Божа дає нам сили і до того, і до того!’»
Падре Піо не хотів виходити на пенсію. Він помер, сповідаючи, чинячи добро і служачи Меси.
І оскільки ця історія переказувана нам уже понад 50 років, то я можу тільки додати, що о.Піо свій останній подих видав, маючи в думках, у серці й на устах імена тих, кого любив найбільше: «Ісусе, Маріє! Ісусе, Маріє!»
Уривок із книжки «Непорочна Діва у житті о.Доліндо, о.Піо і о.Джузеппе Томазеллі»
фінансово.
Щиро дякуємо!
