Бенкет милосердя на горі

Роздуми до Слова Божого на середу Першого тижня Адвенту

Гора, на яку сходить Ісус, і трапеза на ній символізують усе наше життя, тут, на землі та у вічності. Є відповідний труд, боротьба, виснажливі зусилля, щоби дістатися вершини; але на горі вже готова для нас трапеза у спільноті з Господом. Спершу віра зазнає тяжких випробувань, коли маємо із собою кривих, сліпих, калік, німих і багатьох інших. Здається, що жити і так важко, а тут ще й на гору треба сходити!

Однак тих, хто спромігся на це зусилля, чекало несподіване відкриття. Вони побачили Господа, який сидів на горі… Здається, нічого особливого. Немає тут якоїсь кафедри, престолу, кабінету. Ось так, просто неба, на зеленій траві, на звичайній землі сидів сам Господь, доступний для кожного без черги.

До Його ніг клали усіх недужих. Дослівно кидали, звалювали, покидали… Хоч би як сумно це звучало… Майже скрізь у Біблії це слово має негативне значення і пов’язане зі смертю (див. деякі приклади Бут 21,15; 37,20.24; Вих 1,22; 7,12; 15,1; 32,19; Іс Нав 8,29; Суд 4,22; 9,53; Мт 27,5; Лк 17,2; Діян 22,23).

Раніше, у дев’ятому розділі, 36-му вірші, Матей вже описував цей стан народу: Він, бачивши юрми народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені й покинуті, немов ті вівці, що не мають пастуха. Якщо можемо когось кинути, звалити, — то лише при ногах Господа, адже тільки там усе змінюється! Саме так ми молимось у сьогоднішньому псалмі: Господь — мій Пастир. Я не матиму недостатку. На зелених лугах Він дає мені відпочити… Переді мною трапезу Ти готуєш навпроти тих, які мене утискають… Але пам’ятаймо, що така зміна неодмінно приведе до смерті Господа; така зміна можлива лише завдяки їй.

Зцілення і трапеза — ця подія сповняє пророцтво Ісаї: того дня Господь Сил учинить на оцій горі бенкет для всіх народів. Він знищить смерть навіки. І витре Господь Бог з усіх облич сльози, бо Господь так сказав. Бог вірний своїм обітницям. Він дотримує слова. Він здійснює те, що заповідав.

Ісус Христос сам бачить потреби свого народу і зазнає зворушення усього свого нутра (спланхнідзомай). Це можна навіть перекласти як «зворушення лона». Іншими словами, це глибоке зворушення Ісуса нагадує материнське відчуття милосердя до тих, кому дає своє життя.

Таке милосердя через дар життя здійснюється щоразу, коли Ісус бере хліб, складає подяку (еухарістео — від цього походить Євхаристія), розламує — символ Його жертви, муки і смерті; щоб давати учням, а учні — юрбам. Найбільше дивує і захоплює те, що явне чудо відбувається у цілковитій тиші…

Жаль мені цих людей, бо вже три дні перебувають зі Мною і не мають що їсти, — каже Ісус. Святе Причастя — кожного разу це ті самі три дні з Господом: день муки, день смерті, день воскресіння, здійснені на вівтарі Божої Служби. Це найбільший прояв милосердя до тих, кому Ісус дарує своє життя.