На потребу не спинятися у прагненні до повної єдності християн вказав Папа Франциск під час аудієнції 7 грудня 2017 р. для представників Всесвітньої лютеранської федерації.
Папа зауважив, що після відзначеного нещодавно 500-річчя реформації треба остерігатися спокуси затриматись у дорозі. У духовному та церковному житті таке стояння на місці означає посування назад. До цього може людей схиляти самозадоволеність, страх, лінь, нудьга або вигода. Одначе коли ми стримуємося від спільного крокування з братами до Бога, то тим самим відкидаємо Його запрошення, — сказав Папа. Він підкреслив, що для того, аби йти до Бога разом, хороших ідей замало, треба робити конкретні кроки, простягнути руку.
Очистивши пам’ять, можемо з довірою дивитися в майбутнє, не обтяжене протистояннями та упередженнями минулого, в майбутнє, на якому тяжіє лише борг взаємної любові, — зазначив Святіший Отець.
Він звернув увагу, що ця зустріч становить добру нагоду, аби разом згадати про те, що «Господь учинив між нами», зосередившись, зокрема, на екуменічних заходах. Насамперед це була молитовна зустріч у шведському місті Лунді, де постала згадана Федерація.
«Дуже важливим було зустрітися, насамперед на молитві, бо не через людські проекти, а через Божу благодать проростає та розквітає дар єдності між християнами», — сказав Папа. Молячись, ми можемо поглянути одні на одних із правильної перспективи, тобто з «перспективи небесного Отця, який дивиться на нас з любов’ю, нікого не виокремлюючи». А «в Дусі Ісуса», в якому молимося, «ми знову визнаємо себе братами».
За словами Єпископа Рима, саме це завжди має бути відправною точкою. І з цієї перспективи слід дивитися на минуле та скласти подяку Богові за те, що протягом останніх десятиріч поділи минулого вилилися в «екуменічний шлях, пробуджений Святим Духом». Завдяки йому вдалося відкинути «давні упередження». Цьому посприяв діалог між Всесвітньою лютеранською федерацією та Папською Радою сприяння єдності християн, започаткований 1967 року. Плодами його 50-річного тривання стали такі важливі документи, як «Спільна декларація про доктрину виправдання» та документ «Від конфлікту до сопричастя».
Відмінності та рани минулого випереджує «спільна та основоположна» дійсність нашого хрещення, яке «вчинило нас Божими дітьми й братами та сестрами між собою», а тому «не можемо дозволити собі бути супротивниками», сказав Франциск. «Це означає, насамперед, віддатися милосердній любові, дивлячись на убогих, на найменших Господніх братів: вони є нашими цінними вказівниками на цій дорозі», — наголосив Папа, додаючи:
«З таким простим, зразковим і радикальним стилем ми покликані, особливо сьогодні, звіщати Євангеліє, що є пріоритетом нашого християнського буття в світі. Примирена єдність між християнами є незмінною частиною такого звіщення».
За матеріалами: Радіо Ватикану, Radio Watykańskie
фінансово.
Щиро дякуємо!
