У черговому й останньому у 2017-му році випуску передачі інтерактивного проекту «Відкрита Церква» Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав підвів підсумки цього року. У прямому ефірі Глава УГКЦ назвав важливі події, які відбулися в Україні та Церкві.
- 2017 рік був багатим на події, які залишаться в історії, події, які будують. Гадаю, для життя Церкви ‒ це був рік, в якому ми, справді, на крок стали ближчими до людей через різні проекти, справи, завдяки Живому ТБ
- Визначних подій, які відбулися цього року в Україні, було дуже багато. Очевидно, песимісти скажуть, що все було погано, оптимісти скажуть ‒ все було добре, провладні особи скажуть, що влада блискуче працювала, опозиціонери скажуть, що негідно. Правда є десь посередині
- Гадаю, можливо, рано нам сьогодні підводити підсумки. Ми з часом усвідомимо зміст і значення всього того, що відбулося цього року з нами і все те, що пережила наша країна. На мою думку, почалися реформи, хоча, спілкуючись із людьми та експертами, в мене склалося враження, що люди пов’язують поняття реформ із тим, наскільки краще їм стало жити. Ми бачимо, що не змінилося життя багатьох людей і, навпаки, дещо погіршилося. Але, з іншого боку, багато людей, пов’язуючи реформи із своїм добробутом, – помиляються. Бо дуже часто для того, аби якась добра справа, реформа, оте посіяне зерно, дало добрий плід, потрібен час. Тому ми повинні разом працювати, аби всі добрі справи, які мали цього року початок, могли вповні здійснитися і стати частиною нашого життя
- Говорячи про реформи багато людей не розуміють їх змісту і не знають в чому вони полягають, тому, що не відчувають радикального покращення їх особистого життя. На мою думку, є одна з глобальних реформ, яка є нагальною, і яка, можливо, не вдалася цього року, ‒ боротьба з корупцією.
- Ми спостерігали дуже дивні події між різними державними структурами і відчували навіть нищівну критику наших західних партнерів, щодо недостатності боротьби з корупцією на системному і державному рівнях
- Попри це було багато позитивного, бо, перш за все, Україна вистояла ще один рік. Ми ще один рік утверджуємося, як вільна і незалежна, демократична держава. І більше того, це держава, яку починають усвідомлювати, як частину європейського культурного простору
- Безвіз є символом того, що силою великих жертв, кров’ю наших солдат на фронті, а також силою і плодом нашого терпіння, наших нестатків, які ми готові перенести задля кращого майбутнього, ми рухаємося. Очевидно нам би хотілося, аби цей рух був значно швидшим
- Я, особисто, є непереборним оптимістом. Звідки я беру особисте впевнення в тому, що доброго в цьому році було набагато більше, ніж ми його усвідомили?! Я кілька разів відвідував «сіру зону». Зокрема, цього року відбувся візит до України одного із найближчих співпрацівників Святішого Отця Папи Франциска Кардинала Леонардо Сандрі, з яким ми відвідали «сіру зону». Патріотизм місцевих людей, які пережили окупацію, а відтак були звільненні, їхня свідомість і бажання жити в українській незалежній державі ‒ це те, що надихає
- Із багатьох подій цікавих і глибоких в Церкві, я би відзначив три. Насамперед цей рік ми пережили під зорею дуже важливої постаті, бо це був Рік, присвячений 125-річниці із дня народження патріарха Йосифа Сліпого, ісповідника віри. Він був роком утвердження нашої національної тотожності і його постать давала нам сили не складати руки, не піддаватися труднощам, а йти вперед. Друга подія, яка не до кінця була зауважена, ‒ цього року наша Церква святкувала 150-роковини канонізації святого священномученика Йосафата Кунцевича, мученика за єдність Церкви. В базиліці Святого Петра 25 червня у Ватикані ми отримали особливий привілей від Папи – служити на папському престолі, який знаходиться на гробі апостола Петра. Це святкування у Римі, яке ми пережили, показало наскільки сильною є наша Церква і великою є Україна. Третя подія, яка назавжди увійде в історію, ‒ 31 травня відхід до вічності батька нашої Церкви, великого Предстоятеля нашої Церкви, морального авторитету України Блаженнішого Любомира Гузара. Відійшов сліпий перебендя, кобзар новітньої української думки, пісні і духу, який залишив, як спадщину, цілу цивілізацію миру і любові!
- Я би дуже хотів, аби спадок Блаженнішого Любомира став скарбом усього українського народу. Щоби всі, хто має можливість, прийшли, бодай раз в місяць, і відвідали його могилу та помолилися за мир і любов в Україні. Вже є багато свідоцтв того, як багато молитов було вислухано за його посередництвом. Люди відчувають, що Блаженніший Любомир був праведною особою. Тому, прохаючи його заступництва в тяжких обставинах життя, вони відчувають, що він заступається за них у небі.
За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ
фінансово.
Щиро дякуємо!
