Логіка радості

Роздуми до Слова Божого на вівторок ІІ тижня Адвенту

Слово Боже на сьогодні взяте з 18-го розділу Євангелія від Матея, в якому сконцентровано вчення Ісуса про спільноту християн. Цей уривок порушує дві теми: що таке Церква і де справжня радість.

Уся спільнота порівняна зі стадом овечок, а його пастирем є сам Господь. За мірками того часу, отара середніх розмірів налічувала близько ста голів. Такою кількістю міг вільно керувати один пастух, без допомоги наймитів. Таким чином кожна овечка мала особисту опіку пастиря. Пастир знає їх і кожну кличе на ім’я.

Слід пам’ятати, що кожна зі ста овечок належить Пастирю, і навіть та, яка загубилася, не перестає Йому належати. Однак Ісус навчає, що кожний гріх відриває від спільноти і віддаляє від Пастиря, який завжди має перебувати зі своїми вівцями.

І тут стається дивна річ. Пастир залишає 99 овечок і йде шукати одну. Справа в тому, що решта отари залишається на горах, які є символом безпеки і перебування з Богом. Саме на горах поклонялися Богові та отримували Його благословення, адже там найкращі пасовиська. Крім цього, коли усе стадо згуртоване, йому не загрожує розпорошення.

Головне завдання Пастиря — виконати волю Отця, щоб ніхто не загинув. Точна цифра 99 вказує на те, що вечірній перерахунок перед замкненням брами щойно відбувся, але забракло однієї овечки. Тому подальші дії пастиря негайні та конкретні: йде, шукає, знаходить, радіє. Три дії Пастиря абсолютно надійні. У них пізнаємо вірність самого Господа: Він завжди йде, завжди шукає, завжди радіє. Залишається лише одне невідоме: чи вдасться йому знайти загублену овечку? І тут ми пізнаємо нашу невірність.

Радість спасіння приходить тоді, коли наша невірність стане перед Його вірністю, коли відкриєш, що ти особливий для Господа, ти Його істинна і найбільша РАДІСТЬ.