«Про католицьку віру Габсбурзької монархії» — так називається інтерв’ю з Едуардом Габсбургом-Лотрінгеном, який 10 років був послом Угорщини при Святому Престолі.
Воно вийшло на католицькому порталі NCR. Розмова ґрунтується на книзі «Шлях Габсбургів: сім правил для бурхливих часів», опублікованій у квітні 2024 року.
Католицька віра і традиції допомагали монархам насолоджуватися загалом стабільними шлюбами та великими, щасливими сім’ями — що було вирішальним для управління їхніми королівствами протягом понад восьми століть. Сьогодні деякі принципи, за якими вони жили й помирали, описані, серед іншого, в книжці «Шлях Габсбургів, сім принципів у бурхливі часи» авторства Едуарда Габсбурга-Лотрінгена — прямого нащадка імператора Франца Йосифа I (1830–1916), ерцгерцога Австрії та нинішнього посла Угорщини при Святому Престолі (який, за даними NCR, покидає цю посаду).
У розмові Габсбург обговорює принципи, які, на його думку, кожен може застосовувати в наші неспокійні часи, коли шлюб і сім’я особливо зазнають нападок. Він згадує зворушливу історію страти Габсбурзької королеви Франції, Марії-Антуанетти, під час Французької революції; внесок імператора Карла V, правителя Габсбургів під час Реформації; та приклад останнього спадкоємця австро-угорського престолу Отто фон Габсбурга, який прославився своїм опором нацистам. Інтерв’ю завершує словами, які Генрі Кіссінджер сказав про династію Габсбургів за шість тижнів до смерті:
«Враховуючи особисті слабкості кожного імператора — все ж можна сказати, що протягом століть вони були найкращим для Європи. І з моменту, коли Габсбургів вилучили з політичної гри, почалися всі проблеми Центральної Європи, які тривають донині».
«Саме так він мені сказав у жовтні 2023 року», — наголосив посол.
Читайте також:
5 причин знати і вшановувати блаженного Карла І Габсбурґа
Говорячи про причини написання книжки, Едуард Габсбург згадує:
«На дуже практичному рівні видавництво Sophia Institute Press попросило мене написати про Габсбургів. Я подумав: ‘Я б краще не писав ще одну історичну книжку про Габсбургів, бо їх уже сотні, тому я займуся чимось іншим’. Роком раніше я прочитав лекцію на тему ‘Габсбурзькі принципи’ в клубі у Бостоні. Організатор попросив не говорити виключно про католицьку віру, оскільки багато хто в аудиторії не були католиками. Тож довелося сісти і подумати про те, що ще характеризувало Габсбургів. Перше, що спало на думку, — це католицька віра, сім’я і багато дітей. Я склав список — придумав 10 пунктів, які скоротив для книги до семи».
— Чи вплинули ідеї Габсбургів на американський етос?
— Пишучи книжку, я був дуже здивований, коли виявив багато спільних моментів між Сполученими Штатами та певними ідеями Габсбургів. Наприклад, що американська система побудована знизу вгору — дуже близько до принципу субсидіарності, який керував імперією Габсбургів та Священною Римською імперією. Я помітив, що не лише в Європі, а й у багатьох місцях Сполучених Штатів ці сім принципів зникли; тому те, що я пишу, може бути корисним.
Існують також міцні історичні зв’язки між Сполученими Штатами та Габсбургами: першого губернатора Техасу призначили іспанські Габсбурги. Тому я люблю жартувати з американськими друзями, що Каліфорнія, Флорида й Техас — це колишні території Габсбургів.
— Приклади з книжки про те, як створити стабільний шлюб і щасливе сімейне життя?
— Порівняно з іншими династіями XVI століття, Габсбурги мали в середньому 12-16 дітей, цілком свідомо, бо не мали романів. Вони не «стрибали в гречку», як кажуть розмовно. Вони знали, що шлюб — це таїнство. Знали, що повинні мати спадкоємців трону і «запасних», як колись казали. Останній імператор, блаженний Карл, мав восьмеро дітей за одинадцять років шлюбу. Його шлюб був дуже католицьким — він дуже любив свою дружину. Багато моїх двоюрідних братів і сестер сьогодні також мають великі сім’ї — можливо, вже не шістнадцять дітей, а п’ять, шість чи сім.
Читайте також:
Ерцгерцог і ерцгерцогиня, які заручилися в Лаґєвніках, обравши своїм девізом «Ісусе, довіряю Тобі»
— Чи тим, що відрізняло Габсбургів від інших монархів, була глибина їхньої віри?
— Так, Габсбурги були католиками від початку до кінця. Одні більш побожні, інші — менше; але протягом 850 років це була безперервно католицька сім’я. Якщо ви католик — ви вірите, що шлюб має бути відкритим для життя; що зрада й відмова від дару життя є гріхами; що як щось піде не так, треба піти до сповіді. Все це створює атмосферу відкритості для життя і стабільних, тривалих шлюбів.
— Які ще «габсбурзькі принципи» можуть допомогти нам сьогодні?
— Я закликаю людей одружуватися й мати багато дітей. Це не лише рецепт особистого щастя для двох людей, але й величезна радість для дітей — і найкраще, що можна дати державі й суспільству. І, звісно, я заохочую до католицької віри. Я вірю, що вона приносить щастя, бо це справжня віра.
— Справжня віра допомагає правильно сприймати все — зокрема й виховання дітей?
— Так. Немає гарантії, що ваші діти житимуть вірою так само, як ви; але я вірю, що як ви будете жити католицькою вірою повноцінно, то дасте їм чудовий шанс. Мій батько завжди казав: діти роблять не те, що ви їм кажете, а те, що ви робите. Якщо вони побачать, як ви молитеся, прокидаєтеся рано, щоб піти на Месу, навіть у будні, — вони це робитимуть. Тож живіть своєю вірою, і ваші діти теж нею житимуть. Ви хочете привести їх у Небо — і я повністю згоден. Габсбурги ставилися до цього дуже серйозно.
У книжці є розділ про те, як правильно померти. Я наголошую, що момент і спосіб смерті визначають вашу вічність, і все ваше життя — це підготовка до цього моменту. Так жили Габсбурги: вони усвідомлювали, що спосіб смерті має вічне значення, тому готувалися до неї протягом усього життя. Вони хотіли померти як католики: прийнявши Таїнства, бажано — в оточенні родини.
— Історії Габсбургів, які померли «по‑католицькому»..?
— Я хотів би розповісти історію смерті Марії-Антуанетти, якої більшість людей не знає. Усі знають її як королеву, яка нібито сказала: «У них немає хліба? Нехай їдять тістечка!» — чого вона ніколи не говорила. Найважливіша історія — це її смерть, розказана дуже надійним джерелом: катом Парижа Шарлем-Анрі Сансоном. Він описав Марію-Антуанетту як дуже нервову й налякану жінку, яка озиралася на будинки обабіч вулиці, коли її везли на страту. І раптом, коли вони проїжджали повз один із будинків, вона повністю заспокоїлася, стала безтурботною і щасливою аж до площі Згоди.
По роках підпільні католики пояснили цю сцену Сансону. Марія-Антуанетта жахливо страждала, бо революціонери відмовили їй у дозволі сповідатися справжньому священнику. Вона могла сповідатися тільки революційним «священникам», які самі були відлучені від Церкви, тому сповідь була би недійсною та гріховною. Тим часом, якщо справжнього священника чи єпископа ловили, його негайно страчували. Однак цим людям вдалося потай провезти єпископа до Парижа й поставити його у вікні вздовж маршруту страти, «щоб уділити відпущення гріхів in extremis». Вона шукала його. Коли побачила — зрозуміла, що все гаразд. Це показує значення, яке Габсбурги надавали вірі, таїнствам і спасінню.
— Карл V та його опір Реформації: чого ми можемо навчитися в нього сьогодні?
— Я дуже пишаюся Карлом V. Його щойно обрали, а вже вибухнула справа Лютера, справжня революція. Одним з обов’язків імператора було підтримувати єдність. Тож як він мав би реагувати? На Вормському сеймі він відповів Лютеру зверненням до традицій: «Любий мій чоловіче, ви кажете дуже цікаві речі. Але мої предки завжди підтримували Католицьку Церкву, святих, вчення пап і Соборів. Якщо з одного боку в мене є вчення Церкви за 1500 років, а з іншого — один чернець із Німеччини, то я знаю, по чиїй стороні я стою». Це було дуже потужно. Він зберігав чітку католицьку позицію в дуже складний час.
— Чи необхідна монархія для протидії секуляризму?
— Я вважаю, що ми маємо бути вдячні за існування монархій. Вони є найкращою формою правління. Найліпше це пояснює анекдот про Франца Йосипа й Рузвельта, який я описую в книжці. 1910 року Теодор Рузвельт прибув до Відня й зустрівся з імператором — старим, сивоволосим Францем Йосифом. Рузвельт, бажаючи спровокувати його, запитав: «Якщо є вибори, демократія, міністри, прем’єр-міністри й партії, то яка саме ваша роль?» Кажуть, імператор відповів: «Моє завдання — захищати свій народ від їхніх політиків». Монарх стоїть вище партійної політики, не зобов’язаний домагатися переобрання і тому може приймати далекоглядні рішення.
— Чи монархія, особливо католицька, відіграє також роль духовної стабілізації?
— Я повністю згоден. І було чудово спостерігати під час похорону королеви Єлизавети й коронації короля Карла, як католицькі та духовні елементи проявилися в цих церемоніях.
— Отто фон Габсбург, останній спадкоємець престолу, був відомий своїм опором нацистам. Чого ми вчимося від нього?
— По-перше, що треба добре знати свого ворога. Отто був одним із небагатьох, хто прочитав «Майн Кампф», яку він придбав особисто. Більшість людей тоді купували цю книжку і ставили на полицю. Він її читав. Він знав про вбивчі ідеї Гітлера і про те, як сильно вони суперечили цінностям Габсбургів. Більше того, аншлюс Австрії 1938 року де факто називався «Операцією Отто», бо Гітлер вважав його реальною загрозою. Габсбурги завжди намагалися впровадити свої принципи в суспільне життя.
Церква капуцинів, Відень. У її крипті поховані Габсбурги. Джерело: Вікіпедія
— Що таке «ритуал стукання» під час похорону Габсбургів?
— Габсбурги дуже уважно ставилися до похоронів, вважаючи їх можливістю для євангелізації. Вони хотіли нагадати своїм підданим про смирення і про те, що імператор був грішною людиною, залежною від Божої благодаті. Під час похорону труну несуть вулицями Відня до Капуцинерґруфт — крипти капуцинів, де Габсбургів ховали з XVI/XVII століття. Церемоніймейстер стукає у двері крипти. Чернець запитує: «Хто там?» — і зачитуються всі титули: «Зита, імператриця Австрії, королева Угорщини, королева Богемії…» Чернець відповідає: «Ми її не знаємо». Церемоніймейстер стукає вдруге. Чернець знову запитує: «Хто там?» — і зачитуються всі досягнення, війни, справи, діти. Чернець відповідає: «Ми його не знаємо». Третій стукіт: «Хто там?» — «Зита, бідна грішниця». І двері відчиняються. Послання — зрозуміле: вона була імператрицею, але перед Богом вона грішниця, як і всі інші.
Саркофаг Карла VI має символічний елемент оформлення: мертва голова в імператорській короні. Джерело: Вікіпедія
— Якщо взяти до уваги стан Заходу —Габсбурзька монархія повинна повернутися?
— Дозвольте мені ще раз завершити цитатою Генрі Кіссінджера. Коли я відвідав його в жовтні 2023 року, за шість тижнів до його смерті, він сказав:
«Я радий, що ви даруєте мені книжку про свою родину, бо я вважаю, що Габсбурги — це найкраще, що сталося з Європою, принаймні з Центральною Європою».
— Бо вони гарантували Європі стабільність?
— Так. Спочатку Священна Римська імперія, а після 1806 року — Центральна Європа. А коли їх не стало, коли Вільсон та інші вирішили створити власне бачення Європи, — почалися проблеми. Саме це й казав Кіссінджер.
фінансово.
Щиро дякуємо!
