Літургійні читання на 7 травня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Світлий вівторок.
Спогад про явлення на небі, у святому місті Єрусалимі, знамени чесного Хреста.
Св. муч. Акакія

Апостол
Ді 2, 14-21

14 А Петро, ставши з одинад­цять­ма, підвищив свій голос і сказав їм: Му­жі юдейські й усі мешканці Єру­са­лима! Нехай буде це вам відоме, — прислухайтеся до моїх слів! 15 Вони не п’яні, як ви думаєте, бо щойно третя година дня. 16 Але це те, що провістив пророк Йоіл: 17 І буде останніми днями, — каже Бог, — Я виллю від Духа Мого на всяке тіло, і будуть пророкувати ваші сини і ваші дочки, а ваші юна­ки видіння побачать, і вашим стар­цям будуть снитися сни. 18 І в ті дні виллю від Духа Мого на Моїх рабів і на Моїх рабинь, і будуть пророкувати. 19 І дам чудеса на небі вгорі й озна­­ки на землі внизу: кров, во­гонь і куряву диму. 20 Сонце обернеться на темряву, а місяць — на кров, перш ніж при­йде Господній день, великий та слав­ний! 21 І станеться, що кожний, хто по­кличе Господнє Ім’я, спасеться!

Євангеліє
Лк 24, 12-35

12 Підвівшись, Петро побіг до гро­бу і, схилившись, побачив по­лот­но, яке лежало окремо, — і пі­шов до себе, дивуючись з того, що ста­лося.
13 Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус; 14 вони говорили між собою про все, що відбулося. 15 І сталося, коли вони розмов­ляли й обмірковували, сам Ісус, на­близившись, пішов разом з ними, 16 та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали. 17 Тож Він запитав їх: «Що це за справа, над якою міркуєте між со­бою, ідучи?» Ті зупинилися, повні смутку. 18 У відповідь один, на ім’я Клео­па, сказав Йому: «Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, який не знає того, що сталося в ньо­му цими дня­ми?» 19 І запитав їх: «Що саме?» А вони сказали Йому: «Те, що сталося з Ісусом Наза­ря­нином, мужем пророком, сильним ділом і словом перед Богом і перед усім народом; 20 і як видали Його первосвя­ще­ни­ки й наші старші на смертний при­суд і розіп’яли Його. 21 А ми сподівалися, що Він той, хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося. 22 Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці 23 й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він жи­вий. 24 Тоді пішли деякі з нас до гробу — і знайшли все, як говорили жінки; са­мого ж Ісуса не побачили».
25 Тоді Ісус сказав їм: «О неро­зум­ні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки! 26 Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у свою сла­ву?» 27 І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усьо­­го Писання те, що стосувалося Його. 28 І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі. 29 Та вони просили Його, ка­жучи: «Залишайся з нами, бо ве­чо­ріє, вже день закінчується». І Він уві­йшов, щоби залишитися з ними. 30 І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, побла­го­сло­вив і, переломивши, давав їм; 31 тут і відкрилися їхні очі, й вони впізнали Його. Та Він став не­види­мий для них. 32 І сказали вони один одному: «Хі­ба не палало наше серце, коли Він го­ворив нам у дорозі та пояснював нам Писання?» 33 Вставши, тієї ж години вони по­вернулися до Єрусалима та знай­шли зібраних Одинадцятьох і тих, які були з ними; 34 вони говорили, що справді Гос­подь воскрес і з’явився Симоно­ві. 35 А ці розповіли про те, що ста­ло­ся в дорозі, та як Він відкрився їм під час ламання хліба.

Спогад:

Апостол
1 Кор 1, 18-2, 2

18 Тому шо слово про хрест є безум­ством для тих, хто гине, а для нас, які спасаємося, це — Божа сила. 19 Адже написано:
Знищу мудрість премудрих, а розум розумних від­кину!
20 Де мудрий? Де грамотний? Де вчений віку цього? Хіба мудрість [цього] світу Бог не обернув на бе­зум­ство? 21 Оскільки світ своєю мудрістю так і не зрозумів Бога в Його Божій пре­мудрості, то Бог забажав спасти тих, хто вірить, безумством про­по­віді. 22 Бо юдеї вимагають чудес, а гре­ки шукають мудрості. 23 Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа: для юдеїв — це спокуса, а для греків — безумство. 24 А саме для покликаних — і юде­­їв, і греків — Христа, Божу силу й Божу премудрість. 25 Адже «немудре» Боже є розум­ні­шим від людського, і «немічне» Боже є сильнішим від людського.
26 Гляньте, брати, на ваше покли­кання: небагато мудрих тілом, не­ба­гато сильних, небагато шляхетних. 27 Але Бог вибрав немудре світу, щоби засоромити премудрих, і Бог вибрав немічне світу, щоби засоро­ми­­ти сильних; 28 Бог вибрав понижене у світі, погорджене і неіснуюче, щоби по­зба­­вити сили існу­юче, 29 щоби жодне тіло не хвалилося перед Богом. 30 Від Нього ж і ви є в Христі Ісу­сі, який став для нас мудрістю від Бога, праведністю, освяченням і ви­куп­ленням, 31 щоби збулося написане:
Хто хва­­­­литься, нехай хвалиться Господом!

1 І я, брати, коли прийшов до вас, не прийшов звіщати вам Божу та­ємницю вишуканими словами й мудрістю, 2 бо я вважав за правильне не зна­­­ти серед вас нічого, крім Ісуса Хри­ста, і то розп’ятого.

Євангеліє
Йо 19, 6-11. 13-20. 25-28. 30-35

6 Коли Ісуса побачили первосвя­щенники й слуги, то закричали, гука­ю­чи: Розіпни, розіпни Його! Каже їм Пилат: Візьміть і розіпніть Його ви, бо я не знаходжу в Ньому провини. 7 Юдеї відповіли йому: Ми маємо За­кон, і за Законом Він повинен помер­­ти, бо видає себе за Божого Си­на!
8 Коли Пилат почув ці слова, то ще більше злякався. 9 Ще раз зайшов у преторій і ка­же Ісусові: Звідки Ти? Ісус не дав йо­му відповіді. 10 Каже Йому Пилат: Чому до ме­не не говориш? Хіба не знаєш, що маю владу Тебе відпустити і маю вла­ду розіп’яти Тебе? 11 Ісус йому відповів: Не мав би ти жодної влади наді Мною, якби не була вона тобі дана з висоти. Тому той, хто Мене видав тобі, має біль­ший гріх.

13 Почувши це слово, Пилат вивів Ісуса у двір, сів на місце судді, що зветься літостротон, — єврейською мовою: гаввата. 14 Була ж п’ятниця перед Пас­хою, близько шостої години. Він каже юдеям: Ось ваш Цар! 15 Тоді вони зчинили галас: Візьми, візьми та розіпни Його! Пилат їх запитує: Вашого Царя розіп’яти? Та первосвященники відповіли: Ми не має­мо царя, крім кесаря! 16 І тоді він видав Його їм на роз­п’яття. Ісуса взяли [й повели].
17 Несучи свій хрест, Він вийшов на місце, яке називається Череповище, — єврейською мовою: Голгофа, 18 де розіп’яли Його, і з Ним двох інших: з одного та з другого боку, а Ісу­са — посередині. 19 Пилат зробив напис і помістив на хресті. Було написано: Ісус На­за­рянин, Цар юдеїв! 20 Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де розіп’яли Ісуса, було по­­близу міста, напи­са­но ж було по-єв­рейськи, по-грецьки і по-латинськи.

25 Біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Ма­рія Клеопова і Марія Магдалина. 26 Побачивши матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус про­мовив до [своєї] матері: Жінко, ось твій син! 27 Потім звернувся до учня: Ось твоя мати! І відтоді взяв її учень до себе.
28 Після цього, знаючи, що все вже завершилося, каже Ісус, аби збулося Писання: Прагну!

30 Спробувавши оцту, Ісус ска­зав: Звершилося! І схиливши го­ло­ву, віддав духа.
31 Оскільки була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишилися на хресті тіла в суботу, тому що був великий день ті­єї суботи, просили Пилата, аби перебили їхні голінки й забрали. 32 Тож воїни прийшли і перебили голінки першому й другому, роз­п’ятому з Ним. 33 Підійшовши до Ісуса, поба­чи­ли, що Він уже помер, і не стали перебивати Йому голінок. 34 Але один з воїнів списом про­колов Йому бік, і тут же витекли кров та вода.
35 А той, хто бачив, засвідчив, — і правдиве його свідчення. Він знає, що каже правду, щоб і ви повірили.