У житті св.Йоана (Джованні) Боско було багато чудес: пророчі сни, видіння, білокація, здатність бачити таємниці душі, помноження хлібів, їжі й облаток, зцілення і навіть воскресіння померлих.
У цьому матеріалі ви знайдете цікаві факти про святого Джованні Боско, якого називають «доном» (звичне в Італії звертання до священика), взяті з книжки Антоніо Сікарі «Портрети святих».
1.Навернув Гюго
Найвідомішим письменником, із яким, за свідченням самого дона Боско, він двічі зустрічався у Парижі і якого він навернув, був Віктор Гюго.
2.Святі вихованці
Восьмеро святих та блаженних були вихованцями й соратниками дона Боско. Серед них — Доменіко Савіо, який у 15 років стане святим, майбутня фундаторка конгрегації «Дочок Марії Помічниці християн» Марія Маццарелло, спадкоємець дона Боско — Мікеле Руа, засновник конгрегації з виховання дітей Луїджі Оріоне.
3.Смерть королівської сім’ї — Божа кара?
Король Савойський Віктор Емануїл ІІ хотів підписати закон про знищення всіх монастирів. У цей час дон Боско побачив уві сні придворного пажа, що виголосив йому: «Великий похорон при дворі». Святий у листі від грудня 1854 року попередив короля про небезпеку, король не послухався. 12 січня 1855 року у віці 54 років помирає королева-мати Марія-Тереза. 20 січня на 33 році вмирає королева Марія-Аделаїда, дружина короля. 11 лютого у віці 33 років помирає брат короля Фердінанд, принц Савойський. 17 травня вмирає останній син короля, якому ледь виповнилося 4 місяці.
4.Епідемія холери. Серед учнів дона Боско ніхто не постраждав
Улітку 1854 року в Турині спалахнула епідемія холери, епіцентр якої був у Борго Дора — збірному пункті іммігрантів неподалік ораторію дона Боско. У Генуї від холери померло вже 3000 людей. Протягом місяця в Турині занедужало 800 і вмерло 500 осіб. Мер міста звернувся до городян із закликом про допомогу, але добровольців, готових доглядати за хворими чи перевозити їх до лазарету, не знайшлося. Усі були охоплені панікою. У день Діви Марії Сніжної (5 серпня) дон Боско збирає своїх хлопців і обіцяє: «Якщо ви доручите себе благодаті Божій і не скоїте ніякого смертного гріха, то запевняю вас, що ніхто з вас не занедужає на холеру». Він просить їх доглядати за хворими. Хоча вихованці дона Боско перебували в постійному контакті з ураженими епідемією, жоден із хлопців не занедужав.
5.Перше інтерв’ю святого
В 1884 році дон Боско давав інтерв’ю репортерові газети «Журналь де Ром». Він був першим святим в історії, якому випало дати інтерв’ю
6.Мати святого
Вона була бідною селянкою, не вміла ні читати, ні писати, овдовіла, коли Джованні було всього два роки. Їй довелося, стиснувши зуби, боротися, щоби зберегти родину під час голоду й убогості.
Вона з великим трепетом допомагала хлопцю готуватися до першого Причастя. В день цієї урочистості вона кілька разів повторила: «Сину мій, це був для тебе великий день. Я вірю, що Бог став владикою твого серця».
А в день рукоположення вона сказала: «Тепер ти священик, ти ближче до Ісуса. Я не читала твоїх книжок, але пам’ятай, що почати служити Літургію означає почати страждати. Відтепер ти повинен думати тільки про спасіння душ і залишити всяку турботу про мене».
7.Покликання у 5 років
Як пише сам дон Боско, йому здавалося, що піклуватися про дітей, які не мають хліба, не здобули освіти, нічого не знають про віру — це єдина справа, яку він повинен робити на цій землі. І в цьому він був переконаний з п’яти років.
8.Різні професії
У роки навчання він знайшов час для того, щоб — або з метою заробітку, або для власного задоволення — бути пастухом, фокусником, акробатом, кравцем, ковалем, барменом, пиріжником, вів рахунок при грі в більярд, грав на органі і на спінеті. Пізніше він укладатиме пісні.
9.Нагляд поліції
Ораторій дона Боско постійно перебував під постійним наглядом поліції, бо політичні діячі були стурбовані революційним потенціалом сотень підлітків, які коряться донові Боско за першим словом.
10.Дон Боско-божевільний
Постійно переїжджаючи зі своїми підлітками з одного убогого приміщення в інше, дон Боско з абсолютною переконаністю говорив їм про просторі ораторії, церкви, будинки, школи, лабораторії, про тисячі підлітків і численних священиків, що будуть із ними. Через це друзі вважали його божевільним і навіть намагалися помістити його у лікарню.
Вражало одне: тим, хто говорив йому, що дійсність нескінченно далека від його описів (будинку, школи, церкви тощо) і з роздратуванням запитував його: «Але ж де все це?», він відповідав: «Я не знаю, але все це існує, тому що я це бачу».
11.Ще не смерть
У липні 1846 року він почав кашляти кров’ю і знепритомнів після надзвичайно виснажливого дня, проведеного в ораторії. Він був на порозі смерті і вдався до таїнства Оливопомазання. Вісім днів він перебував між життям і смертю.
Протягом цих восьми днів були хлопці, які, працюючи під палючим сонцем на будівельних риштуваннях, не пили ні краплі води, щоб випросити для нього в Бога зцілення. Змінюючи один одного, вони молилися вдень і вночі у святині Діви Марії Утішительки, після звичайного дванадцятигодинного робочого дня. Деякі пообіцяли молитися на вервиці протягом усього життя. Деякі — сісти на хліб і воду на місяці, на рік, дехто — на все життя.
Лікарі говорили, що в ту суботу дон Боско повинен був неодмінно померти. Він постійно кашляв кров’ю. Але незбагненним чином видужав.
Він зустрівся з усіма своїми юнаками у каплиці, слабкий, з блідим обличчям. Він сказав лише одне: «Вам я зобов’язаний життям. Із цього дня я все моє життя віддам вам».
12.Дон Боско — промисловець?
1883 року друкарня дона Боско була кращою друкарнею в Турині. 1884 року на «Національній виставці промислових виробів, наукових досягнень і творів мистецтва» донові Боско було надано особливу галерею. Він був першим священиком, хто підготував експозицію на національній промисловій виставці.
Один з істориків пише, що люди, які читали вивіску, спершу сміялися, думаючи, що йдеться про звичайні кустарні вироби, але, оглядаючи експозицію, були вражені: вони могли ніби наочно простежити весь процес створення книги — від зібраного ганчір’я, з якого робиться папір, до готового тому із сотнями гравюр у чудовій палітурці.
13.Любов опонентів
Саме міністр Раттацці пояснив донові Боско, як організувати чернечу конгрегацію, незважаючи на ним же запропонований закон про знищення чернечих орденів (знаменитий закон Раттацці 1855 року). Фактично, він вказав святому шлях, як створити конгрегацію, яка зсередини керувалася б звичайними церковними законами, а зовні, з погляду держави, підкорялася б цивільним законам, що регулюють діяльність організацій взаємодопомоги та інших таких установ. Геніальний вихід — «створити релігійне об’єднання, що з погляду держави являло б собою громадську організацію», був підказаний йому самим Раттацці.
1920 року знаменитий педагог-антиклерикал Джузеппе Ломбарді Радіче, невіруючий, але чесний, писав своїм сподвижникам: «Дон Боско! Це була велика людина, образ якої вам повинен бути добре знайомим. У рамках Церкви… він створив могутній виховний рух, відновивши втрачений контакт Церкви з народом. Для нас, що знаходимося поза Церквою, поза будь-якою Церквою, він залишається героєм, героєм превентивної системи виховання і системи шкільного виховання за сімейним принципом. Його послідовники по праву можуть пишатися».
Ще він писав: «Дон Боско? Секрет його виховання в одному: в ідеї! У наших школах багато ідей. Багато ідей може бути в голові й у дурня, священика чи мирянина, вчителя або не-вчителя. Єдиної ідеї дотримувати важко; ідея — це душа».
14.Про виховання
З погляду прийнятої в той час системи виховання, заснованої на авторитарній владі вихователя, це була справжня революція, що поставила все з ніг на голову. Дисципліни належало досягати не покаранням, але переконанням, а ідеалом слухняності була не бездоганно вибудована шеренга вихованців, а юрба навколо вихователя.
Веселощі були природним джерелом надприродного. «Ти повинен знати, — пояснював маленький Доменіко Савіо щойно прибулому товаришеві, — що тут наша святість — у веселощах».
За матеріалами: Родина
фінансово.
Щиро дякуємо!
