Прощальне послання 27-річної австралійки Холлі Бутчер, яка звернулася до своїх підписників за день до власної смерті, вразило інтернет.
Дівчина, яка боролася з раком, переглянула власний погляд на речі та час і вирішила поділитися життєвими порадами з іншими. Холлі написала пост третього січня. Четвертого січня її не стало. У дівчини була саркома Юїнга — рідкісна форма раку, що вражає в основному молодих людей. Подаємо переклад повного тексту прощального запису Холлі Бутчер без змін.
«Невелика порада від Хол:
Це дуже дивно — усвідомлювати і приймати свою смертність, коли тобі всього 26 років. Це просто одна з деталей, які ти ігноруєш. Дні пролітають обік, і ти чекаєш, що так буде завжди, поки не стається несподіване.
Я завжди уявляла, що коли-небудь стану старою, сивою і зморшкуватою, що у мене буде прекрасна сім’я (з купою дітей), яку я створю з коханою людиною. Я так сильно цього хочу, що аж боляче.
Так уже влаштоване життя. Воно тендітне, дорогоцінне й непередбачуване, і кожен новий день — це подарунок, а не невід’ємне право.
Зараз мені 27. Я не хочу вмирати. Я люблю своє життя. Я щаслива… Це заслуга моїх близьких.
Але не в моїй владі вирішувати.
Я пишу цю “передсмертну записку” не для того, щоб ви боялися смерті, — мені подобається, що ми майже не усвідомлюємо її неминучості… Крім тих випадків, коли я хочу про неї поговорити, і всі роблять вигляд, що це «табу», яке нікого з нас не стосується… Це важкувато.
Я просто хочу, щоб люди перестали так перейматися через дрібні, які нічого не важать, стреси в житті та згадали, що всіх нас врешті-решт чекає одна й та сама доля, тому треба робити все можливе, щоб твоє життя було гідним і хорошим, і без зайвих дурниць.
Далі я викладаю купу думок, тому що в останні кілька місяців у мене було багато часу, щоб усе обдумати. Природно, всі ці випадкові думки найчастіше лізуть мені в голову посеред ночі!
Коли вам захочеться понити про всілякі дурниці (в останні кілька місяців я таке помічаю дедалі частіше) — просто згадайте про когось, у кого насправді є проблеми. Скажіть спасибі, що у вас така дрібна проблема, і не морочіть голови. Зрозуміло, що якісь речі вас дістають, але не треба на них зациклюватися і псувати настрій всім навколо.
Тепер вийдіть на вулицю, вдихніть глибше свіжого австралійського повітря на повні легені, подивіться, яке небо блакитне і які дерева зелені, як усе прекрасно. Подумайте, як вам пощастило, що ви маєте змогу просто дихати.
Може бути, ви сьогодні застрягли в заторі, або не виспалися, бо ваші прекрасні дітки не дали вам поспати, або перукарка постригла вас занадто коротко. Може, ви подряпали нові накладні нігті, у вас занадто маленькі цицьки, целюліт на дупі й відвислий живіт.
Забудьте про все це… Я вам гарантую: ви не згадаєте про жодну з цих речей, коли настане ваш час. Все це здається ТАКОЮ дрібницею, коли дивишся на все своє життя загалом!
Я дивлюся, як моє тіло всихає просто у мене на очах, і я нічого не можу з цим вдіяти, і мрію тільки про одне — ще один день народження або Новий рік у колі сім’ї, або ще один день із моїм партнером і собакою. Один-єдиний.
Я чую, як люди скаржаться на свою жахливу роботу, на те, як їм важко робити вправи, — скажіть спасибі, що ви фізично можете це робити! Робота і вправи можуть здатися такою нісенітницею… поки твоє тіло дозволяє тобі ними займатися.
Я намагалася провадити здорове життя — мабуть, це була моя основна мета. Цінуйте своє здоров’я і тіло, яке працює, нехай воно навіть не ідеальної форми. Доглядайте за ним і захоплюйтеся ним. Рухайте ним і підживлюйте його свіжою їжею. Не зациклюйтеся на ньому.
Пам’ятайте, що гарне здоров’я — це не тільки фізичне тіло… не лінуйтеся також прагнути до психічного, емоційного та душевного щастя. Тоді ви, можливо, зрозумієте, як неважливо і непотрібно мати це ідіотське “ідеальне тіло” з соцмереж…
До речі, якщо вже ми про це заговорили, — відпишіться від усіх акаунтів, через які ви відчуваєте огиду до себе. Навіть від друзів… Будьте безжальні заради свого блага.
Будьте вдячні за кожен день, коли у вас нічого не болить, і навіть за ті дні, коли хворієте грипом, потягнули спину або підвернули ногу, — так, це кепсько, але не смертельно і скоро мине.
Поменше скигліть, люди!.. І побільше допомагайте одне одному.
Давайте, давайте, давайте. Це правда, що набагато приємніше робити щось для інших, ніж для себе. Я шкодую, що замало це робила.
Відтоді, як захворіла, я дізналася про неймовірно добрих і самовідданих людей та отримала багато якнайтепліших і дбайливих слів і вчинків від рідних, друзів і незнайомців. Набагато більше, ніж могла б дати у відповідь. Я ніколи цього не забуду і буду вічно вдячна всім цим людям.
Дивне відчуття, коли у тебе в кінці ще залишилися невитрачені гроші… а тобі вже скоро вмирати. У такий час не підеш купувати якісь матеріальні речі, як раніше, на кшталт нової сукні. Мимоволі замислюєшся, як це нерозумно, що ми витрачаємо так багато грошей на нові шмотки та інші «речі».
Купіть що-небудь своїй подрузі замість чергових сукні, косметики або прикрас до наступного весілля!
1.Всім пофіг, що ви двічі прийдете в одному вбранні.
2.Це приємно. Зводить її до ресторану, а ще краще — приготуйте їжу самі. Заплатіть за її каву. Подаруйте/купіть їй квітку, масаж або свічку і скажіть, що любите її, коли будете дарувати.
Цінуйте чужий час. Не змушуйте людей чекати через свою непунктуальність. Якщо ви завжди спізнюєтеся — почніть збиратися раніше і зрозумійте, що друзі хочуть провести час із вами, а не сидіти й чекати, поки ви прийдете. Вас за це тільки почнуть поважати! Амінь, сестри!
Цього року ми в родині домовилися не дарувати подарунків, і хоча ялинка виглядала сумно і порожньо (я мало не розридалася у Святвечір!), було класно, бо ніхто не переймався, що треба встигнути купити всім подарунки, а всі зусилля пішли на написання хороших листівок одне одному. Плюс уявіть собі, що моїм рідним довелося б купувати мені подарунок, знаючи, що, найімовірніше, він залишиться їм… якось дивно!
Нехай це прозвучить не круто, але ці листівки для мене важливіші від будь-яких покупок. Правда, врахуйте, що нам було просто, тому що у нас немає маленьких дітей.
Коротше, мораль цієї байки: Різдво можна відзначити й без подарунків. Поїхали далі.
Витрачайте гроші на відчуття… Або хоча б не залишайте себе без відчуттів, витрачаючи всі гроші на матеріальну погань.
Постарайтеся нарешті щодня ходити на пляж, як ви давно планували. Вмочіть пальці у воду та зарийтеся ногами в пісок. Промочіть обличчя солоною водою.
Бувайте на природі.
Постарайтеся просто бути присутнім у моменті й отримувати від нього задоволення, а не знімати його через екран телефону. Життя створене не для того, щоб проживати його на екрані, і не для того, щоб зробити ідеальне фото… насолодіться, холера, моментом! Не треба намагатися його сфотографувати для всіх інших!
Дурнувате риторичне питання. Коли ви витрачаєте кілька годин на зачіску та макіяж заради одного вечора, воно того варте? Я цього ніколи не розуміла у жінок.
Прокидайтеся іноді раніше і слухайте спів птахів, милуючись красивими квітами сонця, що сходить.
Слухайте музику… по-справжньому слухайте. Музика — це терапія. Найкраще — стара.
Пестіть свою собаку. На тому світі мені цього бракуватиме.
Говоріть із друзями. Відкладіть телефон. У них все добре?
Подорожуйте, якщо вам цього хочеться. Якщо ні — не подорожуйте.
Працюйте заради життя, не живіть заради роботи.
Серйозно, робіть те, що вас радує.
З’їжте тортик. І ніякої провини.
Говоріть “ні” всьому, чого не хочете робити.
Не треба слідувати за чужим уявленням про те, що таке “повноцінне життя”… може бути, ви хочете собі типове життя — у цьому немає нічого поганого.
Говоріть близьким, що ви їх любите, якомога частіше і любіть їх щосили.
А ще пам’ятайте: якщо вас щось напружує, то вам під силу це змінити — в роботі, в коханні, де завгодно. Не бійтеся змінюватися. Ви не знаєте, скільки у вас часу залишилося на цій землі, так що не витрачайте його на напряги.
Я знаю, що ви це сто разів чули, але це чистісінька правда.
І взагалі, це всього лише поради однієї дівчини. Робіть із ними що хочете, мені байдуже!
Ох так, і наостанок: якщо можете, зробіть добру справу для людства (і для мене) і почніть здавати донорську кров. І вам буде приємно, і життя допоможете врятувати.
Мені здається, про це так мало говорять, але ж кожне донорство може врятувати три життя! Це дуже проста процедура, яка може значуще впливати.
Донори крові (я навіть не можу порахувати, скільки пакетів) допомогли мені прожити на рік довше — рік, проведений на цій Землі з рідними, друзями і собакою, за який я буду вічно вдячна. Рік, на який випали деякі кращі часи в моєму житті.
…До нової зустрічі.
Хол».
За матеріалами: ДивенСвіт
фінансово.
Щиро дякуємо!
