Роздуми над Божим Словом на урочистість св. Йосифа
Йосиф опинився перед вирішенням певної дилеми, коли Пресвята Діва Марія розповіла йому про те, що Вона носить під серцем Сина Божого. Він не хотів порушувати закон Мойсея (Лев 20,10), але з іншого боку, він хотів бути милосердним до Марії й тому вирішив Її відпустити. Саме після цього рішення втручається у справу Господь Бог: «Господній ангел з’явився йому уві сні, кажучи: “Йосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній є від Духа Святого. Вона ж народить Сина, і назвеш Його іменем Ісус, бо Він спасе свій народ від його гріхів “. Прокинувшись від сну, Йосиф вчинив так, як наказав йому Господній ангел».
Напевно Йосифові не було просто прийняти таке рішення — відпустити свою наречену: з одного боку, він Її любив, з іншого — до кінця не розумів, що сталося. Подумаймо, як швидко спадають нам на думку найгірші речі, коли ми бачимо, що ситуація складається не так, як ми планували! Ми легко можемо втратити внутрішній спокій, легко починаємо засуджувати інших людей, аби лише себе зробити невинуватими. Йосиф не хотів порушувати закону Мойсея, але при цьому він не хотів осуджувати іншу людину. І його праведність не обмежилась лише виконанням тієї частини закону Мойсея, яка стосувалася особисто його: його праведність гідна наслідування, оскільки він не засудив свою наречену, хоч і не розумів, що відбулося.
Наслідуймо Мовчазного Святого, як його часом називають, бо в Євангелії немає записаного жодного його слова. Наслідуймо в його мовчанні, коли хочеться осудити іншу людину. Наслідуймо його в бажанні бути праведним і вирішити тяжку ситуацію нашого життя так, щоби зберегти чистоту сумління, навіть коли ніхто нас не бачить. І тоді Господь обов’язково пошле нам свого Ангела, щоб він показав нам дорогу, якою ми повинні йти далі.